 Сузір'я Вовка | |
| Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
|---|---|
| Сузір’я | Вовк |
| Пряме піднесення | |
| Схилення | |
| Видима зоряна величина (V) | 2,30 (2,29 - 2,34) |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B1.5 III |
| Показник кольору (B−V) | −0,20 |
| Показник кольору (U−B) | −0,88 |
| Тип змінності | β Cep |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | +5,4 ± 0,6 км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: −20,94 мас/р Схил.: −23,67 мас/р |
| Паралакс (π) | 7,02 ± 0,17 мас |
| Відстань | 460 ± 10 св. р. |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
−4,3 |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 10,1 ± 1,0 M☉ |
| Радіус | 7,46 R☉ |
| Світність | 18 200 ± 860 L☉ |
| Ефективна температура | 24 550 K |
| Металічність | 0,04 |
| Обертання | 9,5 |
| Вік | 16–20 млрд. років |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для alf+Lup |
Альфа Вовка (α Вовка), також відома як Уридім — блакитний гігант і найяскравішою зорею в південному сузір'ї Вовк. Її зоряна величина становить 2.3, що робить її видимою неозброєним оком навіть в районах з високим рівнем світлового забруднення. За результатами вимірювань паралакса, проведених місією Гіппаркос, Альфа Вовка знаходиться на відстані близько 460 світлових років (або 140 парсеків) від Сонця. Ця зоря одна з найближчих потенційних кандидатів на наднову[1][2][3][4][5].
Характеристики
Альфа Вовка — це блакитний гігант спектрального класу B1.5 III. Вона має масу, що приблизно вдесятеро перевищує масу Сонця та світить у 18 000 разів яскравіше. Температура її зовнішніх шарів становить близько 24 550 К, що надає зорі характерного блакитно-білого сяйва, типової ознаки зір спектрального класу B[6][7]. У 1956 році астроном Бернард Пейджел з колегами виявив, що Альфа Вовка є змінною зорею типу Бета Цефея. Це означає, що вона періодично змінює свою яскравість через пульсації в атмосфері. Цикл таких змін триває приблизно 7 годин і 6 хвилин (або 0,29585 доби), а амплітуда змін становить близько 5 % від загальної яскравості. Поруч з Альфою Вовка, на відстані 26 кутових секунд, спостерігається зоря 14-ї величини, яка в деяких каталогах подвійних систем позначена як можлива зоря-супутник. Однак поки що немає остаточних доказів того, що вони фізично пов'язані між собою[8][9][10].
Номенклатура
Номенклатура α Вовка (Альфа Вовка) — це позначення зорі в системі Байєра.
У китайській астрономії Кекуан (騎官, Qí Guān), що в перекладі означає «Імператорські охоронці», відноситься до астеризму, який складається з зір α Вовка, γ Вовка, δ Вовка, κ Центавра, β Вовка, ε Вовка, μ Вовка, π Вовка та ο Вовка. Відповідно, китайська назва α Вовка — 騎官十 (Qí Guān shí), що в перекладі означає «Десята зірка Імператорських охоронців»[11][12].
Астроном Р. Х. Аллен описав цю зорю під китайською назвою Ян Мун (南門), що перекладається як «Південні ворота». Це знаходиться в китайському палаці Рогів і складається з α та ε Центавра. Аллен також вказав, що вавилонська назва цієї зорі була «Яккаб Су-губ Гуд-Елім», що означає «Зоря Лівої Руки Рогатого Бика»[13].
Примітки
- ↑ IAU-Catalog of Star Names – exopla.net (амер.). Процитовано 2 березня 2025.
- ↑ Johnson, H. L.; Mitchell, R. I.; Iriarte, B.; Wisniewski, W. Z. (1966). UBVRIJKL Photometry of the Bright Stars - ADS (англ.). Т. 4. Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. с. 99—110. Bibcode:1966CoLPL...4...99J.
- ↑ Perryman, M. A. C.; Lindegren, L.; Kovalevsky, J.; Hoeg, E.; Bastian, U.; Bernacca, P. L.; Crézé, M. (07/1997). The HIPPARCOS Catalogue - ADS (англ.). Т. 323. Astronomy and Astrophysics. с. L49—L52. Bibcode:1997A&A...323L..49P.
- ↑ van Leeuwen, F. (11/2007). Validation of the new Hipparcos reduction - ADS (англ.). Т. 474. Astronomy and Astrophysics. с. 653—664. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
- ↑ Firestone, R. B. (11 червня 2014). OBSERVATION OF 23 SUPERNOVAE THAT EXPLODED <300 pc FROM EARTH DURING THE PAST 300 kyr. The Astrophysical Journal. Т. 789, № 1. с. 29. doi:10.1088/0004-637x/789/1/29. ISSN 0004-637X. Процитовано 2 березня 2025.
- ↑ Hiltner, W. A.; Garrison, R. F.; Schild, R. E. (07/1969). MK Spectral Types for Bright Southern OB Stars - ADS (англ.). Т. 157. The Astrophysical Journal. с. 313. Bibcode:1969ApJ...157..313H. doi:10.1086/150069.
- ↑ Sharma, Awshesh N.; Bedding, Timothy R.; Saio, Hideyuki; White, Timothy R. (09/2022). Pulsating B stars in the Scorpius-Centaurus Association with TESS - ADS (англ.). Т. 515. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. с. 828—840. arXiv:2203.02582. Bibcode:2022MNRAS.515..828S. doi:10.1093/mnras/stac1816.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Pagel, B. E. J. (1956). Results of a search for bright β Cephei variables in the southern sky - ADS (англ.). Т. 116. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. с. 10. Bibcode:1956MNRAS.116...10P. doi:10.1093/mnras/116.1.10.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Daszyńska-Daszkiewicz, J.; Niemczura, E. (04/2005). Metallicity of mono- and multiperiodic β Cephei stars - ADS (англ.). Т. 433. Astronomy and Astrophysics. с. 1031—1035. arXiv:astro-ph/0410442. Bibcode:2005A&A...433.1031D. doi:10.1051/0004-6361:20040397.
- ↑ Mason, Brian D.; Wycoff, Gary L.; Hartkopf, William I.; Douglass, Geoffrey G.; Worley, Charles E. (12/2001). The 2001 US Naval Observatory Double Star CD-ROM. I. The Washington Double Star Catalog - ADS (англ.). Т. 122. The Astronomical Journal. с. 3466—3471. Bibcode:2001AJ....122.3466M. doi:10.1086/323920.
- ↑ 陳久金 (2005). 中國星座神話 (кит.). 台灣書房出版有限公司. ISBN 978-986-7332-25-7.
- ↑ 中國星宿名稱的起源 (кит.). Hong Kong Space Museum. Процитовано 27 лютого 2025.
- ↑ R. H. Allen (1963). Star Names: Their Lore and Meaning (вид. Reprint ed.). New York, NY: Dover Publications Inc. с. 279. ISBN 0-486-21079-0.