Аллан Блум
Народження	14 вересня 1930(1930-09-14)[1][2][3]  Індіанаполіс, США[4]
Смерть	7 жовтня 1992(1992-10-07)[5][1][…] (62 роки)  Чикаго[4]  смерть від ускладнень, пов'язаних зі СНІДомd
Громадянство (підданство)	США
Знання мов	англійська[5][6]
Діяльність	політолог, журналіст, класицист, вихователь
Викладав	Торонтський університет, Корнелльський університет і Чиказький університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Alma mater	Чиказький університет
Вчителі	Лео Штраус
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма Charles Frankel Prized (1992)

Аллан Девід Блум (фр. Allan David Bloom, Індіанаполіс, 14 вересня 1930 — Чикаго, 7 жовтня 1992) — американський філософ. Він був учнем Лео Штрауса в Чиказькому університеті і найбільш відомий завдяки своєму бестселеру 1987 року «Закриття американського розуму»^[en], який отримав широке висвітлення в американських ЗМІ.^[7][8][9] Кілька сотень тисяч примірників книги було видано в США, але вона не отримала широкого розповсюдження у Європі, зокрема в Україні. У ній Блум критикує ліберальну модель освіти епохи після Другої світової війни та засилля масової культури у свідомості людей. Він також відомий своїми педагогічними позиціями та перекладами Платона і Руссо.

Аллан Блум навчався в державних школах Індіанаполіса до 16 років. У цей час його сім'я переїхала до Чикаго, де Аллан Блум вступив до університету, здобувши ступінь бакалавра в 1949 році, магістра в 1953 році і доктора філософії в Комітеті соціальної думки в 1955 році. Там він зазнав значного впливу Лео Штрауса. Потім він навчався і викладав за кордоном, у Вищій нормальній школі в Парижі з 1953 по 1955 рік, де він брав уроки в Андре-Жана Фестужера та Александра Кожева і подружився з Ернестом Фортеном та Раймоном Ароном. У 1957 році він поїхав до Гейдельберга. Викладав в американських університетах Чикаго (1955-1960), Єльському (1960-1963) та Корнельському (1963-1970), а також у Канаді в Торонтському університеті (1970-1979).

Після Торонто Блум повернувся до Чикаго, де був призначений професором Комітету з соціальної думки (англ. Committee on Social Thought) до своєї смерті в 1992 році. Блум був також відомим перекладачем Платона і Руссо. Серед його студентів були П'єр Манент, П'єр Гасснер та Френсіс Фукуяма.

Ймовірно, хворий на СНІД, Блум помер 7 жовтня 1992 року у віці 62 років після госпіталізації з виразкою та ускладненнями на печінку. На момент смерті він був співдиректором Центру досліджень теорії і практики демократії імені Джона М. Оліна (англ. John M. Olin Center for Inquiry into the Theory and Practice of Democracy).

Аллан Блум вважав, що ліберальна освіта в поєднанні з ретельним вивченням великих класичних текстів є основою будь-якої хорошої освіти. У цьому сенсі він, схоже, дотримувався доктрини Мортимера Адлера, яку на кампусі Чиказького університету представляв його молодий президент Роберт Мейнард Хатчінс^[en]. Мортимер Адлер і Роберт Мейнард Хатчінс, які думали про програму ліберальних студій, побачили, що «Великі книги» (англ. Great Books) є найкращим засобом для того, що є основним у західній культурі, і для того, до чого рефлексія може наблизитися на найфундаментальнішому рівні у постійних і важливих питаннях, що стоять перед людством.

Аллан Блум був твердо переконаний, що жодна людина не може по-справжньому дослідити життя, не займаючись серйозним вивченням і не менш серйозною практикою великих класичних текстів. Він був настільки переконаний у цьому, що доклав зусиль до опанування класичної грецької та французької мов, як для власного навчання, так і для викладання; Його переклади «Держава» Платона та «Еміля» Руссо дали поштовх багатьом подальшим дослідженням, але передусім у посмертній «Любові та дружбі» (англ. Love and Friendship), де Блум ділиться своїми прочитаннями Платона, а також Руссо, Джейн Остін, Стендаля, Флобера, Толстого, Шекспіра та Монтеня.

• Платон
• Жан-Жак Руссо
• Лео Штраус
• Александр Кожев
• Сол Беллоу

• Andrew Patner, «Allan Bloom, warts and all», Chicago Sun-Times, 16 aprill 2000.
• Jim Sleeper, «Allan Bloom and the Conservative Mind», The New York Times, 4 septembre 2005.