Алессандро Аллорі
Народження	31 травня 1535[1][2][…]  Флоренція, Флорентійське герцогство[4][5][6]
Смерть	22 вересня 1607(1607-09-22)[7][8][…] (72 роки)
	Флоренція, Італія[10][5][6]
Країна	Флорентійське герцогство  Велике герцогство Тосканське
Жанр	портретний живописd[4], сакральне мистецтво[4] і алегорія[d][4]
Діяльність	художник, художник фресок, дизайнер, письменник
Напрямок	маньєризм[4]
Роки творчості	1552[5] — 1607[5]
Вчитель	Бронзіно
Відомі учні	Крістофано Аллорі, Лодовіко Чіголі, Giovanni Bizzellid, Ludovico Butid, Benedetto Velid і Zanobi Rosid
Член	Академія витончених мистецтвd
Твори	Portrait of Bianca Cappellod, Susanna and the Eldersd і Triumph of Caesard
Діти	Крістофано Аллорі[10]
Роботи в колекції	Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Музей Маєра ван дер Берга, Галерея Академіїd, Національні галереї Шотландіїd, Національний музей старовинного мистецтва, Королівський замок на Вавелі, Musée Magnind, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Музей історії мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Музей Фіцвільяма, Берлінська картинна галерея, Художній музей Північної Кароліни, Музей Фабра, Художній музей Сент-Луїса, Далласький музей мистецтв, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Королівські музеї витончених мистецтв[11], Галерея Уффіці, Палаццо Пітті, Гарвардський художній музей, Музей Конде, Художній музей Фогга[d], Princeton University Art Museumd, Galleria Palatinad, Галерея Уффіці[d], Villa Medicid, Museo de la Trinidadd, Національна галерея, Національний музей Кардіффа, Touchstones Rochdaled, Ашмолеан музей, Royal Palace National Museum, Pisad, Галерея Сабауда, Музей Бойманса - ван Бенінгена[12], Собор Санта-Марія Новелла, Палаццо Веккйо, Галерея Борґезе, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Реннський музей образотворчого мистецтва, Palazzo Davanzatid, Музей срібла, Культурний фонд Еми Гордон Клабінd, Courtauld Galleryd і Художня галерея і музей Келвінгроув
Алессандро Аллорі у Вікісховищі

Алессандро Аллорі (італ. Alessandro Allori; 31 травня 1535 — 22 вересня 1607) — італійський художник Флорентійської школи, представник маньєризму.

Народився 31 травня 1535 року у Флоренції. Його батько, зброяр Крістофано ді Лоренцо, помер, коли Аллорі було лише п'ять років. Друг сім'ї живописець Аньоло Бронзіно став опікуном хлопчика. Аллорі пізніше включив прізвище Бронзіно в своє власне, це підтверджується в написі на першій з його картин: «Алессандро Аллорі, вихованець Аньйоло Бронзіно, зробив це в році 1552». Основи знання з живопису Алессандро отримав у свого опікуна, ставши його улюбленим учнем.

У 1554 році вирушив разом із братом Себастьяном до Риму. Тут познайомився з фресками і картинами Мікеланджело, Рафаеля, Андреа дель Сарто, Бартоломео, Леонардо да Вінчі, Понтормо, що додало до вишуканої манери живопису Аллорі безсумнівний вплив великих майстрів. Тут малює свій автопортрет і портрет Гортензії де Барді. У 1560 році художник повернувся на батьківщину у Флоренцію, де незабаром став одним з основних живописців для родини Медічі.

У 1563 році став членом Академії мистецтв. Коли Мікеланджело Буонарроті помер у 1564 році, Алессандро Аллорі готував художнє оформлення до його похорону. Від 1574 року стає офіційним художником великого герцога Франческо I.

Протягом творчого життя у Аллорі було багато співробітників та учнів, зокрема його син Крістофано. Майстерня родини Аллорі була досить шанованою. У середині 1570-х років Аллорі був призначений директором флорентійської фабрики гобелена.

Помер Алессандро Аллорі 22 вересня 1607 року.

Першою відомою роботою Аллорі був запрестольний образ, написаний в 1560 році для каплиці святої Аннуціати, частина вівтаря про Страшний суд, в якому помітно вплив Мікеланджело.

У 1565 році отримав замовлення від Козімо I Медічі на художнє оформлення весілля свого сина Франческо. Мистецтво художника Алессандро Аллорі було тісно переплетене з замовленнями, які отримувала майстерня Бронзіно, але творча спадщина Аллорі має власне зібрання творів. До найкращих робіт живописця відносять картини: «Чудо святого Петра, що йде по воді» (1596 рік, Галерея Уффіці, Флоренція), «Зняття з хреста» (1590-ті роки, Музей Прадо, Мадрид), «Два янголи у тіла Христа» (бл. 1600 року, Музей образотворчих мистецтв, Будапешт), «Алегорія людського життя» (1570—1590 роки, Галерея Уффіці, Флоренція), «Сусанна і старці» (Музей Магнін, Діжон); «Венера і Купідон» (1570-ті роки, Музей Фабра, Монпельє).

Аллорі співпрацював з художником-маньєристом і історіографом Джорджо Вазарі. Разом з ним з 1570 року та Бронзіно працював над замовленням великого герцога, розписуючи Студіоло Франческо в Палаццо Веккіо. Аллорі в Палаццо Веккіо закінчив роботи Бронзіно і самостійно створив чудову мальовничу композицію, названу «Ловля перлів». Останню вважають шедевром живопису маньєризму. Тут Алессандро Аллорі комбінує в полотні оголені фігури: могутні і рельєфні, як на фресках Мікеланджело, зі стрункими і витонченими, як на картинах Бронзіно.

Живопис художника, на картинах якого зображені оголені міфологічні герої в різних складних і неймовірних позах, типова для флорентійського маньєризму останньої чверті XVI століття, впливав на художній стиль Тоскани протягом майже 50 років після смерті живописця. Аллорі став одним з останніх відомих живописців маньєризму, період якого закінчився разом з його смертю.

Художник, крім своїх картин на міфологічні та релігійні теми, був чудовим портретистом. В Оксфордському музеї зберігається низка портретів пензля Алессандро.

• 
  Алессандро Аллорі. «Ходіння по водах».
• 
  Алессандро Аллорі. «Благовіщення».
• 
  Сад Гесперід. Салон папи римського Лева Х, вілла Поджо а Кайяно.
• 
  Алессандро Аллорі. Палаццо Пітті, фреска «Лоджія Фердинандо і Медічі».
• 
  Алессандро Аллорі. «Портрет Франческо І де Медічі», 1560 р. Музей Маєра ван дер Берга, Антверпен.

• Чінквеченто
• Маньєризм
• Парадний портрет

• Antonio Paolucci (commissaire de l'exposition), Miroir du Temps: Chefs-d'oeuvre des musées de Florence, Silvana Editoriale et Musée des Beaux-Arts de Rouen,‎ 2006 (OCLC 496465908). — p. 143. (італ.)
• R. P. Ciardi Alessandro Allori. — Lipsia, 1985. (італ.)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алессандро Аллорі