Ален Рей
фр. Alain Reys
Ім'я при народженні	фр. Alain Marie Rey[1]
Народився	30 серпня 1928(1928-08-30)[5][6][…] Пон-дю-Шато, Пюї-де-Дом, Франція[1]
Помер	28 жовтня 2020(2020-10-28)[2][3][…] (92 роки) IX округ Парижа, Франція[8][1]
Поховання	Пер-Лашез[9]
Країна	Франція
Діяльність	лексикограф, мовознавець
Alma mater	Паризький літературний факультетd і Інститут політичних досліджень[10]
Знання мов	французька[11]
Заклад	France Interd, Europe 1d і Робер (видавництво)
Членство	Commission d'enrichissement de la langue françaised
У шлюбі з	Josette Rey-Deboved[12] і Danièle Morvand[13]
Нагороди	French Language Awardd (1970) Biography award of the Académie françaised (2007) Почесний доктор Монреальського університетуd (2008) Премія французької мовиd (1993)
IMDb	ID 1526201
Медіафайли у Вікісховищі

Ален Рей, також Ален Ре (фр.: [a.lɛ̃ ʁɛ]; 30 серпня 1928 — 28 жовтня 2020)^[14] — французький мовознавець, лексикограф і радіоведучий. Він був головним редактором видавництва французьких словників Dictionnaires Le Robert. Його дружина, Жозетт Рей-Дебов, також була його колегою.

Рей народився в Пон-дю-Шато (Пюї-де-Дом) 30 серпня 1928 року. Після вивчення політології, гуманітарних наук та історії мистецтва в Сорбонні Рей служив у 4-му полку туніських військ. Перебуваючи в Алжирі в 1952 році, він відповів на оголошення Поля Робера, який упорядковував новий французький словник і шукав лінгвістів. Рей став першим співробітником Робера над Dictionnaire alphabétique et analogique. Мережа лексикографів Робера розширювалася. З часом Рей одружився зі своєю колегою Жозетт Дебов у 1954 році. У 1964 році був опублікований перший словник Le Robert, а в 1967 році — скорочений словник Le Petit Robert.

Далі Рей керував публікацією багатьох інших словників під торговою маркою Le Robert: Petit Robert (1967); кишеньковий словник Micro Robert ; Petit Robert des noms propres (1974), словник власних імен; Dictionnaire des expressions et locutions (1979), словник фраз і виразів; Великий Робер французької мови, дев'ятитомна праця (1985); оновлена версія Nouveau Petit Robert de la langue française (1993) та Dictionnaire historique de la langue française (1992). 20 жовтня 2016 року опубліковано нове розширене видання Dictionnaire historique у двох томах.^[15]

У 2005 році він опублікував Dictionnaire culturel en langue française.

Крім роботи над словниками, Рей мав статус статусом французької медійної знаменитості. У період з 1993 по 2006 рік він щодня з'являвся в ранковому радіошоу France Inter Sept neuf trente у трихвилинному заключному сегменті під назвою Le mot de la fin («Останнє слово»), у якому він у розважальній формі аналізував окремі слова французької лексики. Рей часто прикрашав ці сегменти політичними коментарями лібертаріанського характеру. Його остання передача з France Inter, яка транслювалася 29 червня 2006 року, розглядала слово salut («до побачення»).

Між 2004 і 2005 роками Рей також з'являвся після 8-годинних вечірніх новин на каналі France 2 у програмі під назвою Démo des Mots, в якому він пояснював історію французького фінансового жаргону.

У 2005 році міністр культури та комунікацій Франції присвоїв йому звання командора французького Ордена мистецтв і літератури (Ordre des Arts et des Lettres).

Рей також підписав Appel à la vigilance contre le néocréationnisme et les intrusions spiritualistes en science («Заклик до пильності щодо креаціонізму та релігійного втручання в науку»),^[16] опублікованого у Франції в грудні 2005 року.

З вересня 2007 року Рей брав участь у недільному ранковому радіошоу Лорана Баффі на каналі Europe 1.

Рей помер у жовтні 2020 року у віці 92 років^[14]

• Littré, l'humaniste et les mots, 1970
• La Lexicologie: Lectures, 1970
• Théories du signe et du sens, volume 1 (1973) and 2 (1976)
• Le Lexique: Images et modèles, 1977
• Les Spectres de la bande, essai sur la BD, 1978
• Noms et notions: la terminologie, coll. " Que sais-je? ", 1979 and 1992
• Le Théâtre (with Daniel Couty), 1980
• Encyclopédies et dictionnaires — Que sais-je?, 1982
• Révolution, histoire d'un mot, 1989
• Le reveil-mots, 1998
• Des mots magiques, 2003
• À mots découverts, 2006
• Antoine Furetière: Un précurseur des Lumières sous Louis XIV, 2006
• Mille ans de langue française. Histoire d'une passion, Perrin, 2007
• L'amour du français: contre les puristes et autres censeurs de la langue, Denoël, 2007
• Miroirs du monde: une histoire de l'encyclopédisme, Fayard, 2007
• Lexi-com'. Tome 1, De Bravitude à Bling-Bling, Fayard, 2008.
• Le français: Une langue qui défie les siècles, coll. " Découvertes Gallimard / Histoire " (nº 537). Paris: Gallimard, 2008. 

• іографія
• Портрет у Libération