Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (листопад 2017)

Володимир Олексійович Алаторцев
Оригінал імені	рос. Владимир Алексеевич Алаторцев
Країна	Російська імперія
Народження	14 травня 1909(1909-05-14) Турки, Балашовський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія
Смерть	13 січня 1987(1987-01-13)[1] (77 років) Москва, СРСР
Титул	міжнародний гросмейстер
Нагороди та відзнаки

Володимир Олексійович Алаторцев (15 травня 1909 року, с. Турки Саратовської губернії — 13 січня 1987 року, Москва), радянський шахіст, міжнародний гросмейстер (1983), тренер, журналіст.

Володимир рано навчився грати в шахи, але дійсну красу гри відчув, коли почав займатися у шахового педагога і теоретика шахів, двократного чемпіона СРСР П. Романовського. У 1931 році він зайняв третє місце в чемпіонаті Ленінграду, услід за Ботвинником і Романовським. У тому ж році дебютував в 8-му чемпіонаті СРСР і, поділивши 3—6 місця, увійшов до числа провідних шахістів Радянського Союзу. У чемпіонаті Ленінграду 1932 року і чемпіонаті СРСР 1933 року він був основним конкурентом Ботвинника. Але в обох турнірах поступився йому в особистій зустрічі і зайняв друге місце. Наступного року Володимир став чемпіоном Ленінграду. Ботвинник згадував:

«Мені довелося грати з Володимиром Алаторцевим багато партій. Ряд партій, що іноді мають вирішальне значення, я вигравав, але були і напружені нічиї. Програв лише одного разу, коли ми зіграли «показову партію» з прискореним контролем, ходи якої передавалися по радіо в прямому ефірі. Було це в Ленінграді в 1933 або 1934. Алаторцев особливо добре грав складні, гострі позиції. Зазвичай добре ставив партію, особливо білими. Чорними з ним було нелегко грати…»

У 1935 році Алаторцев зіграв внічию матч з угорським гросмейстером А. Лілієнталем 6:6 (+4, -4, =4) і став учасником крупного міжнародного турніру в Москві, де при 20 учасниках розділив 9—11 місця з Рагозіним і Романовським, зіграв внічию з трьома першими призерами — Ботвинником, Флором і Ласкером. З 1936 року жив в Москві. Виграв два чемпіонати столиці (1936 і 1937).

Довгі роки Алаторцев виступав в «одній команді» із В. Смисловим, будучи його другом і помічником.

«Починаючи з 1946 року В. Алаторцев був моїм тренером офіційно, — розповідає Смислов. — В 1948 році під час матч-турніру на першість світу він був моїм секундантом. Це був період глибокого творчого спілкування. Ми спільно аналізували партії, шліфували позиції. Я став за його рекомендаціями грати на 1. d4 — 1… d5. Безперечним був його вплив на мене у виробленні навичок гри в закритих позиціях… В усякому разі Алаторцев подав мені правильну ідею, що в боротьбі за першість світу слід володіти ширшою палітрою творчості — і в дебютах, і в міттельшпілі. Його поради, досвід і глибина розуміння позиції дуже допомогли мені у вдосконаленні стилю»

.

Шахісти називали Алаторцева між собою «стратег». «Познайомившись ще хлопцем з партіями В. Алаторцева, — розповідає гросмейстер Ю. Авербах, — я побачив, що велич шахів перш за все в стратегії, в позиційній грі». «Алаторцев був хорошим стратегом. На його партіях ми вчилися», — підтверджує 10-й чемпіон світу Б. Спаський.

Тонким стратегом був Алаторцев не тільки на шахівниці, але і в шаховій політиці — 6 років очолював він Шахову федерацію СРСР (1955—1961). У цей період Алаторцев був одним з організаторів Всесвітньої олімпіади в Москві (1956), разом с М. Ботвинником взяв активну участь в створенні Центрального шахового клубу на Гогольовському бульварі. Більше 20 років Ататорцев вів шаховий розділ в газеті «Вечірня Москва» (1943—1964).

З журналістської і тренерської діяльності він перемкнувся на наукову. Захистив дисертацію і був удостоєний вченого ступеня кандидата педагогічних наук. Протягом 10 років він очолював лабораторію психології спорту у Всесоюзному Науково-дослідному інституті фізичної культури (1965—1975), однією з «таємних гілок» діяльності якої був фундаментальний аналіз гри Р. Фішера.

У колі сім'ї і друзів «стратег», «політик» і «психолог» перетворювався в люблячого чоловіка і батька, відданого друга. З ранніх років проявляв він схильність до малювання. Прекрасно знався на мистецтві, володів енциклопедичними знаннями в багатьох областях культури, був завзятим риболовом. Його квартира стала постійним місцем зустрічей відомих представників інтелігенції. Серед його друзів були Галина Вишневська і Мстислав Ростропович, сім'я скульпторів Рукавішникових, академіки П. Анохін і І. Кассирський, літератор А. Богомолов.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2017)