| Алім Азамат-оглу Айдамак | |
|---|---|
| Alim Azamat oğlu | |
 Портрет Аліма Айдамака, 1847 | |
| Народився | 1816 с. Кьопюрлікой, Феодосійський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Помер | не раніше 1849 |
| Підданство |  Російська імперія |
| Національність | кримський татарин |
| Діяльність | грабіжник |
Алім Азамат-оглу Айдамак (крим. Alim Azamat oğlu, 1816, с. Кьопюрлікой, Феодосійський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія — не раніше 1849) — кримськотатарський народний герой. Відомий у літературі як благородний розбійник, який віддавав награбоване на користь бідних.
Біографія
Народився в 1816 році в селі Кьопюрлікой у родині селянина. Проживав у місті Карасубазар[1].
Образ Аліма отримав романтичне забарвлення, а його біографія обросла легендами. В літературі він має образ благородного розбійника, що віддавав награбоване бідним. У Державному архіві Криму зберігається 127 листів, зібраних поліцією, що складаються з судових скарг, рапортів, прохань про затримання Аліма на ім'я таврійського губернатора Володимира Пестеля[1][2].
У 1847 році чорно-білий портрет Аліма у в'язниці намалювала художниця Леоні Лелоррен[3]. На даний момент картина зберігається в Феодосійському краєзнавчому музеї[4].
У різних джерелах як дату смерті Айдамака наводиться 1849 рік[5]. В історико-літературному журналі «Історичний вісник» (травень, 1912) у розповіді Михайла Шевлякова «Гордість Криму – розбійник Алім» написано, що Алім неодноразово втікав з в'язниці, у 1850 році після покаранні шістьма тисячами ударів різок, був засланий на каторгу. Деякі дослідники вважають, що після каторги він перебрався до Туреччини або на Кавказ[3].
У культурі
Життю Аліма Айдамака присвячений ряд художніх творів: роман «Алім — кримський розбійник» Н. А. Попова (1895), п'єса «Алім кримський розбійник» Олексія Козлова (1897), п'єса «Татарський джигіт Алім Азамат-оглу» Володимира Карпова-Кримського (1910), твір «Гордість Криму — розбійник Алім» Михайла Шевлякова (1912), оповідання «Разбойникъ свать» Спиридона Качіоні (1914), п'єса «Алім» Умера Іпчі (1925), поема «Долина луни: Кримська легенда» Феодосія Ференца-Соколовського (1928), романи «Алім» і «Алім сів на коня» Юсуфа Болата (1940 та 1980), роман «Алім — кримський джигіт» Ризи Фазила (2005)[4][6][7][8]
Аліму присвячений ряд народних пісень, серед яких «Мен Къарасувгъа тойгъа да бардым», «Алим», «Эй агъалар, мен Алимнинъ…»[2].
Перша екранізація легенди про Айдамака «Алім — кримський розбійник» була знята в 1916 році режисером В'ячеславом Вісковським. Роль Аліма виконав Сергій Ценін. 10 років потому Георгій Тасін зняв фільм «Алім», у якому головну роль виконав Хайри Емір-Заде[7].
У 2015 році кандидат філологічних наук Таміла Сеїтяг'яева захистила дисертацію, присвячену образу Аліма в кримськотатарській літературі[2].
Пам'ять
Ім'я Аліма увічнено в назвах балки та печери, де за легендою він переховувався від влади[4]. Іменем Аліма Айдамака названі вулиці в мікрорайоні Ісмаїл-Бей міста Євпаторії та в селі Теплівка[7].
У селі Черемисівка (раніше — Кьопюрлікой), де народився Алім, 22 січня 2005 року був встановлений пам'ятник Айдамаку[7].
Література
- Колли Л. Подлинный портрет Алима: портрет Алима Азамат оглу, нарисованный с натуры и «маленькая заметка» // ИТУАК. — Симферополь, 1905. — № 38. — С. 48—57.
- Сеитягьяева Т.Р. Предварительный анализ архивных документов, связанных с деятельностью Алима Азамат оглу в Крыму [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Филологические науки. — 2012. — № 2—2.
- Сеитягьяева Т.Р. Штрихи к литературному образу Алима — героя крымскотатарских преданий [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Филологические науки. — 2012. — № 3—1.
- Сеитягьяева Т.Р. Романтический образ Алима в предании в романе Н. А. Попова «Алим — крымский разбойник» [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Филологические науки. — 2013. — № 2.
- Сеитягьяева Т.Р. Алим Азамат оглу в романе Ю. Болата «Алим» и в романе Н. А. Попова «Алим — крымский разбойник» [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Филологические науки. — 2014. — № 3.
- Сеитягьяева Т.Р. Предание об Алиме Азамат оглу как один из источников романа [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Вопросы русской литературы. — 2014. — № 28 (85).
- Сеитягьяева Т.Р. Архивные материалы, связанные с деятельностью Алима Азамат оглу в Крыму [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Вопросы крымскотатарской филологии, истории и культуры. — 2016. — № 3.
- Сеитягьяева Т.Р. Вариации трансформирования образа Алима в произведениях русской литературы [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Вопросы крымскотатарской филологии, истории и культуры. — 2016. — № 2.
Примітки
- ↑ а б Сеитягьяева Т.Р. Предварительный анализ архивных документов, связанных с деятельностью Алима Азамат оглу в Крыму // Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского. Филологические науки. — 2012. — № 2—2 (19 листопада). Архівовано з джерела 25 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ а б в Усеинова Гульнара (23 січня 2015). Алим Азамат-оглу – благородный защитник обездоленных. Голос Крыма. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 9 червня 2020.
- ↑ а б Микола Семена (6 липня 2020). Шляхетний герой, оспіваний у кримськотатарських легендах та літературі. Крим.Реалії, 2021. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
- ↑ а б в В. О. Грушецька. КІНОФІЛЬМ «АЛІМ» – ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ТРАДИЦІЙНОГО КОСТЮМУ КРИМСЬКИХ ТАТАР І КРИМСЬКИХ КАРАЇМІВ СЕРЕДИНИ XIX СТ. (ДО 200-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АЛІМА АЗАМАТ ОГЛУ) // Записки історичного факультету. — 2016. — Т. 0, вип. 27 (19 листопада). — ISSN 2312-6825. — DOI:. Архівовано з джерела 25 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ Іваневич Тетяна (25 березня 2019). Він грабував багатих, роздавав гроші бідним, з’являвся в кількох місцях одночасно та, можливо, прожив 110 років. Українською переклали книгу про розбійника Аліма. QHA media (укр.). Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
- ↑ Волошенюк О. Перший кримськотатарський фільм: постколоніальні студії // Студії мистецтвознавчі. — 2017. — 19 листопада. — С. 51—64. Архівовано з джерела 7 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ а б в г Военный Ибраим (22 серпня 2016). Сквозь время по следам человека-легенды. avdet.org. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
- ↑ Просмотр кинокартины «Алим». Республиканская крымскотатарская библиотека им. И. Гаспринского. 1 березня 2016. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 9 червня 2020.