Адріан Боулт
англ. Adrian Boult
Основна інформація
Повне ім'я	англ. Adrian Cedric Boult
Дата народження	8 квітня 1889(1889-04-08)[1][2][…]
Місце народження	Честер, Англія, Сполучене Королівство[4]
Дата смерті	22 лютого 1983(1983-02-22)[4][2][…] (93 роки)
Місце смерті	Лондон, Велика Британія
Громадянство	Велика Британія
Віросповідання	баптизм
Професії	диригент, автобіограф
Освіта	Крайст Черч, Вестмінстерська школаd[6] і Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Вчителі	Артур Нікіш
Відомі учні	Patrick Hadleyd і Gordon Jacobd
Жанри	класична музика
Лейбли	Decca Records
Нагороди	золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (1944) почесний доктор Королівського коледжу музикиd (1982)
Батько	Cedric Randall Boultd[5]
Мати	Katherine Florence Barmand[5]
У шлюбі з	Ann Mary Grace Bowlesd
Файли у Вікісховищі

Сер Адріан Боулт (англ. Adrian Cedrik Boult; 8 квітня 1889, Честер — 22 квітня 1983, Лондон) — британський диригент, автобіограф.

Закінчив Вестмінстерську школу і Крайст Черч. Підлітком бачив диригентське виконання Дебюссі, Нікіша, інших найбільших диригентів епохи. 1905 року познайомився з Елґаром. 1912 року продовжив музичну освіту в Лейпцизькій консерваторії у Регера і Нікіша. Дебютував як диригент 1914 року з оркестром Ліверпульського філармонічного товариства. Брав участь в Першій світовій війні. 1919 року працював з балетною трупою Дягілєва. У 1919—1930 викладав у Королівському коледжі музики. З 1924 — директор Бірмінгемського симфонічного оркестру, з 1930 — музичний директор Бі-бі-сі та керівник симфонічного оркестру Бі-бі-сі (пішов у відставку в 1949). У 1937 зведений у лицарське звання. У 1950—1957 — керівник Лондонського філармонічного оркестру.

1978 року відбувся останній публічний виступ і останній запис Боулта. Формально він пішов у відставку як диригент 1981 року.

Виконував музику європейських композиторів-романтиків, англійських композиторів XX ст. (Елґар, Воан-Вільямс, Голст, Блісс, Бріттен).

Адріан Боулт — автор двох книг про диригентське мистецтво, автобіографічної книги (1973). Видано його листування з найбільшими музичними діячами епохи.

• Music and friends: seven decades of letters to Adrian Boult from Elgar, Vaughan Williams, Holst, Bruno Walter, Yehudi Menuhin and other friends (1979)

Орден Кавалерів Честі (1969). З 1986 один із залів Бірмінгемської консерваторії носить ім'я сера Адріана Боулта. Введений в Зал слави журналу Gramophone^[7].

• Walker M. Adrian Boult. London: Robson, 1983
• Kennedy M. Adrian Boult. London: Hamish Hamilton, 1987

• [1] [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
• Біографія, дискографія^{[недоступне посилання]}(англ.)