Адольф фон Браухіч
Народився	7 листопада 1876(1876-11-07)  Берлін, Німецька імперія
Помер	21 січня 1935(1935-01-21)  (58 років) Хемніц, Саксонія, Третій Райх
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	генерал-майор[d]
Батько	Бернгард фон Браухіч
Брати, сестри	Вальтер фон Браухіч
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Адольф Вільгельм Бернгард фон Браухіч (нім. Adolf Wilhelm Bernhard von Brauchitsch; 7 листопада 1876, Берлін — 21 січня 1935, Хемніц) — німецький офіцер, генерал-майор рейхсверу.

Представник давнього сілезького роду. П'ятий із семи дітей і другий син генерала кінноти Бернгарда фон Браухіча (1833–1910) та його дружини Шарлотти, уродженої фон Гордон (1844–1906). Старший брат генерал-фельдмаршала Вальтера фон Браухіча.

Після закінчення кадетського корпусу 22 березня 1895 року вступив в 2-й піший гвардійський полк Прусської армії в Берліні. В 1899 році переведений в 2-го роту 8-го Тюринзького піхотного полку №153 в Альтенбурзі. З вересня 1906 — полковий ад'ютант. З вересня 1908 по листопад 1910 року — ад'ютант герцога Ернста II. Наприкінці січня 1913 року призначений командиром 7-ї роти фузілерного полку «Королева Вікторія Шведська» (Померанського) №34.

На початку Першої світової війни призначений командиром роти резервного піхотного полку № 20, пізніше — командиром батальйону запасного піхотного полку №211. Після війни, у січні 1919 року, переведений назад в фузілерний полку «Королева Вікторія Шведська» (Померанський) № 34.

Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, перейшов в 13-й піхотний полку. В 1920 році призначений командиром 1-го батальйону 5-го піхотного полку. В червні 1923 року перейшов в Імперське військове міністерство. З листопада 1923 року — начальника управління армії під командуванням Ганса фон Зекта. З 1 травня 1926 року служив в штабі 12-го піхотного полку в Гальберштадті. З 1 квітня 1928 року — командир свого полку. 31 січня 1929 року вийшов у відставку.

• Столітня медаль
• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу
• Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу
• Орден Генріха Лева, лицарський хрест 2-го класу
• Почесний хрест (Ройсс) 3-го класу з короною
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу
• Орден Білого Сокола, лицарський хрест 2-го класу
• Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу
• Медаль герцога Ернста
• Орден дому Ліппе, почесний хрест 3-го класу
• Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу
• Орден Святої Анни 3-го ступеня (Російська імперія)
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Ганзейський хрест (Гамбург)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою

• Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Teil IV, Band 2: von Blanckensee-von Czettritz und Neuhauß. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 213–214.
• Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. [1941], DNB 367632837, S. 384, Nr. 2658.
• Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1914, Hrsg.: Kriegsministerium, Ernst Siegfried Mittler & Sohn, Berlin 1914, S. 200
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 118.