Адміністративний поділ Греції, впроваджений 1997 року, передбачав 4 рівні управління.

В основу поділу покладено 13 периферій Греції — верхній рівень (грец. περιφέρεια). Периферії поділені на 50 адміністративних одиниць другого рівня: 45 префектур, або номів (грец. νομός), 3 гіперномархії (грец. υπερνομαρχία), 2 номархії та автономний регіон — гора Афон. На третьому рівні Греція була адміністративно поділена на 1038 общин: міські общини (деми, муніципалітети — грец. δήμος) та сільські общини (грец. κοινότητα). Адміністративні одиниці четвертого рівня називаються місцевими районами. До реформи 2006 року вони поділялись на муніципальні (грец. δημοτικό διαμέρισμα) та сільські райони (грец. τοπικό διαμέρισμα).

На початку 2010 року грецький уряд оголосив про намір здійснити адміністративну реформу, яка передбачає скорочення числа муніципалітетів до 370.^[1] 27 травня 2010 року грецький парламент прийняв проект нового районування під назвою «Програма Каллікратіса»^[2]. Відтак поділ на номи був скасований^[3], проте новий адміністративний поділ Греції діє з 2011 року^[4]

Карта Греції	Номер	Периферії	Столиця	Площа, км²	Населення
	1	Аттика	Афіни	3 808	3 761 810
	2	Центральна Греція	Ламія	15 549	605 329
	3	Центральна Македонія	Салоніки	18 811	1 871 952
	4	Крит	Іракліон	8 259	601 131
	5	Східна Македонія та Фракія	Комотіні	14 157	611 067
	6	Епір	Яніна	9 203	353 820
	7	Іонічні острови	Керкіра	2 307	212 984
	8	Північні Егейські острови	Мітилена	3 836	206 121
	9	Пелопоннес	Каламата	15 490	638 942
	10	Південні Егейські острови	Ермуполіс	5 286	302 686
	11	Фессалія	Лариса	14 037	753 888
	12	Західна Греція	Патри	11 350	740 506
	13	Західна Македонія	Козані	9 451	301 522
	—	Айон Орос (автономія)	Карієс	390	2 262