Адемар Есмен
фр. Adhémar Esmein
Народився	1 лютого 1848(1848-02-01)[1][2] Туверак
Помер	22 липня 1913(1913-07-22) (65 років) Париж, Франція
Країна	Франція
Діяльність	правник, історик права, історик, викладач університету
Галузь	конституційне право[3], канонічне право, кримінальне право, історія держави права[3], правознавство[3] і Церковне звичайне право[3]
Alma mater	агреже з праваd
Науковий ступінь	доктор юридичних наук[d]
Знання мов	французька[1][3][4]
Заклад	Паризький університет, École Libre des Sciences Politiques[d] і Q89204972?
Членство	Академія моральних і політичних наук і Q2994298?
Діти	Maurice Esmeind
Медіафайли у Вікісховищі

Жан Поль Іпполіт Емманюель Адемар Есмен (фр. Jean Hippolyte Emmanuel Esmein; 1 лютого 1848, м. Туверак, деп. Шаранта — 21 липня 1913, Париж) — французький юрист в області історії права і державного права, член французької Академії моральних і політичних наук з 1904.

• 1872 — Закінчив факультет права Паризького університету.
• 1875—79 викладав кримінальне право та історію права на факультеті права університету м. Дує.
• 1880—81 читав курс промислового права;
• 1881—88 — викладав загальну історію французького права;
• У 1889 р була створена в юридичних факультетах особлива кафедра історії французького права і сучасного державного права Франції, яку Есмен і зайняв в Парижі.
• З 1898 року до своєї смерті він також викладав канонічне право в École pratique des hautes études (Практична школа вищих студій). У 1904 році він став членом Інституту Франції.

Погляди

Есмен дотримувався поглядів про необхідність конституційної відповідальності президента (глави держави). У зв'язку з цим вчений писав, що з принципу народного самодержавства логічно випливає необхідність повної відповідальності кожного народного представника за всі дії, вчинені ним під час виконання своїх обов'язків.^[5]

• A. Chopplet, Adhémar Esmein et le droit constitutionnel de la liberté
• Daniel Touzaud, Adhémar Esmein. Notice sur sa vie et ses œuvres (1913) Texte en ligne [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Collectif, " Hommage à Adhémar Esmein " in revue Méditerranées, 22/23, 2000.
• Guillaume Sacriste, " Droit, histoire et politique en 1900. Sur quelques implications politiques de la méthode du droit constitutionnel à la fin du XIXe siècle " in Revue d'histoire des sciences humaines, 4, 2001/1 Texte en ligne [Архівовано 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Stéphane Pinon, «Regard critique sur les leçons d'un „maître“ du droit constitutionnel: Le cas Adhémar Esmein» in Revue du Droit Public et de la science politique en France et à l'étranger (RDP), 1, 2007, P.-183.
• S. Pinon et P.-H. Prélot (dir.), Le droit constitutionnel d'Adhémar Esmein, Montchrestien, coll. " Les grands colloques ", janvier 2009. (Actes du colloque organisé à l'Université de Cergy-Pontoise le 26 janvier 2007).
• J. Boudon, Une doctrine juridique au service de la République ? La figure d'Adhémar Esmein, in «Historia et ius», n. 2/2012, paper 1 Texte en ligne [Архівовано 6 листопада 2018 у Wayback Machine.]

• Daniel Touzaud: Adhémar Esmein. Notice sur sa vie et ses œuvres. 1913.
• Guillaume Sacriste. Droit, histoire et politique en 1900. Sur quelques implications politiques de la méthode du droit constitutionnel à la fin du XIXe siècle. «Revue d'histoire des sciences humaines», styczeń 2001.
• Stéphane Pinon. Regard critique sur les leçons d'un «maître» du droit constitutionnel — Le cas Adhémar Esmein. «Revue du droit public et de la science politique en France et à l'étranger», s. 193n., 2007.

• Есмен [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — С. 365. — ISBN 966-7492-00-8.