Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Агора (фільм) — Вікіпедія
Агора (фільм) — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агора
Ágora
Агора
Жанрісторична драма
РежисерАлехандро Аменабар
ПродюсерФернандо Бовайра
СценаристАлехандро Аменабар
Матео Ґіл
У головних
ролях		Рейчел Вейш
Макс Мінґела
Оскар Айзек
Ашраф Баргом
ОператорХаві Хіменес
КомпозиторДаріо Маріанелі
МонтажНачо Руїс Капільяс
ХудожникGuy Hendrix Dyasd
КінокомпаніяMod Producciones
Himenóptero
Telecinco Cinema
Canal+ España
Cinebiss
Дистриб'юторFocus Features, Telecinco Cinema
Тривалість127 хв.
Моваанглійська
КраїнаІспанія Іспанія
Рік2009
Дата виходу17 травня 2009 (Каннський кінофестиваль)
11 лютого 2010 (Україна)
Кошторис€ 50 000 000
Касові збори38,4 млн. $
IMDbID 1186830
РейтингMPAA: R
www.agorathemovie.com

«Агора» — іспанська історична драма 2009 року. Режисер фільму Алехандро Аменабар, автори сценарію Алехандро Аменабар і Матео Ґіл, в головних ролях Рейчел Вайс і Макс Мінґела. Фільм співпрофінансовано іспанською компанією Sogecable[1] і презентовано під час конкурсного показу Каннського кінофестивалю 2009 року[2]. Реліз у Іспанії відбувся 9 жовтня 2009 року[3].

Інтрига

У фільмі розповідається історія Гіпатії, жінки філософа з римського Єгипту, роль якої зіграла Рейчел Вайс. Через поетичну вільність, біографічний фільм має романтичну складову: кохання раба Гіпатії до неї[4].

Сюжет обертається довкола філософа-астронома Гіпатії з Александрії (Вайс) і декількох чоловіків, її знайомих, наприклад раба Давуса (Мінгелла), який розривається між почуттям любові до своєї господині та можливістю здобуття волі через прийняття християнства, вплив яких щораз зростає[5].

Історична точність

Релігійний антидифамаційний обсерватор[6] висловився негативно стосовно стрічки, яка «викликає ненависть до християн і підсилює хибні стереотипи стосовно Католицької Церкви».

Видання Кембриджського університету The Cambridge History of Science описало цей фільм як "показово анахронічний", особливо критикуючи зображену в фільмі фікцію відкриття Гіпатією закону вільного падіння та геліоцентричних орбіт планет Сонячної системи.[7]

Антоніо Мампасо, іспанський астрофізик та один із наукових радників фільму Агора, сумнівається, що Іпатія винайшла ареометр, інструмент, яким користуються й донині, та що її батько Теон Александрійський, разом з Іпатією, міг винайти астролябію.[8] Обидва інструменти було винайдено століттями раніше, тож за життя Гіпатії греки їх уже вживали.[9][10][11][12][13] Відсутні також докази, що історична Гіпатія коли-небудь вивчала геліоцентричну модель, запропоновану Аристархом Самоським[14] чи що вона коли-небудь знайшла якийсь доказ на підтвердження цієї гіпотези.[15][16]

Фільм вводить в оману стосовно долі Александрійської бібліотеки та життя Гіпатії.[15] Будь-які документи, що засвідчували б існування історичної Александрійської бібліотеки після народження Гіпатії, відсутні.[17] Фільм також наголошує, що Гіпатія була атеїсткою,[16] що безпосередньо суперечить історичному факту: вона була послідовницею неоплатонізму, вчення Плотіна, який вірив, що мета філософії — це "містичне єднання з божественним."[16]

Роберт Баррон, американський римо-католицький священник, пише у своїй статті: "Гіпатія й справді була філософом і її справді замордував натовп у 415 р., але майже все інше з того, що розповідають Ґіббон, Саган і Аманабар, є неправдою".[18] Ірен A. Артемі, доктор богослов'я з Афінського університету, стверджує, що "цей фільм — хоча й начебто не виступаючи проти християнства — насправді зображує християн фундаменталістами, обскурантистами, неуками і фанатиками".[19] Схожі й зауваги атеїстичного блогера Тіма О'Ніла: "Знову й знову до історії додано елементи, відсутні в джерелах: руйнування бібліотеки, каменування євреїв у театрі, засудження Кирилом вчення Гіпатії за те, що вона жінка, геліоцентричний "прорив" та гіпотетична арелігійність Гіпатії."[15] Едвард Дж. Воттс, визнаючи емоційну силу фільму, критикує викривлення історії в ньому, як-от підміну філософських ідей науковими винаходами і відкриттями на догоду сучасній авдиторії, вигадані погрози Гіпатії через її стать та візуальне змішування монахів із екстремістами талібану, що знецінює саме життя Гіпатії та хибно характеризує пізніші століття.[20]

Акторський склад

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Latino Review «Rachel Weisz Goes Agora» 14 March 2008 [Архівовано 2 червня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. ↑ [1] [Архівовано 18 серпня 2011 у Wayback Machine.] i [2] [Архівовано 27 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Агора — терміни релізів. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 19 лютого 2010.
  4. ↑ Трейлер до фільму «Агора». Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 19 лютого 2010.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 листопада 2009. Процитовано 19 лютого 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Observatorio Antidifamación Religiosa, офіційний сайт [Архівовано 13 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (ісп.)
  7. ↑ David C. Lindberg, Michael H. Shank (eds.), The Cambridge History of Science: Volume 2, Medieval Science, Cambridge University Press, 2013.
  8. ↑ Sacristán, Enrique (10 вересня 2009). 'El mejor legado de Hipatia es su propia historia'. Servicio de Información y Noticias Científicas (SINC). Organization of Ibero-American States (OEI). Процитовано 4 липня 2021.
  9. ↑ Krebs, 'Groundbreaking Scientific Experiments, Inventions, and Discoveries of the Middle Ages and the Renaissance', p. 196 (2004).
  10. ↑ Sarma, ‘The Archaic and the Exotic: studies in the history of Indian astronomical instruments’, p. 241 (2008).
  11. ↑ Kari Vogt, "The Hierophant of Philosophy" - Hypatia of Alexandria, Kari Elisabeth Boerresen and Kari Vogt, Women's studies of the Christian and Islamic traditions: ancient, medieval, and Renaissance foremothers, p. 161 (1993).
  12. ↑ Forbes, 'A Short History of the Art of Distillation: from the beginnings up to the death of Cellier Blumenthal', p. 25 (1970).
  13. ↑ Waithe, 'Ancient women philosophers, 600 B.C.-500 A.D.', p. 192 (1987).
  14. ↑ Edward Jay Watts, Hypatia: The Life and Legend of an Ancient Philosopher, Oxford University Press (2017), 145.
  15. ↑ а б в O'Neill, Tim. (20 травня 2010). Hypatia and Agora Redux=Armarium Magnum. Процитовано 4 липня 2021.
  16. ↑ а б в Theodore, Jonathan (2016). The Modern Cultural Myth of the Decline and Fall of the Roman Empire. Manchester, England: Palgrave, Macmillan. с. 183. ISBN 978-1-137-56997-4.
  17. ↑ Bagnall, R. S. (2002). Alexandria: Library of Dreams. Proceedings of the American Philosophical Society. 146 (4): 348—362. ISSN 0003-049X. JSTOR 1558311.
  18. ↑ Barron, Robert (9 травня 2010). Christians must resist dangerous silliness of 'Agora'. Catholic New World. Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 11 лютого 2011.
  19. ↑ Artemi, Irene A. (12 лютого 2010). The historical inaccuracies of the movie "AGORA" by Alejandro Amenabar. Orthodoxos Typos. Процитовано 4 липня 2021.
  20. ↑ Edward Jay Watts, Hypatia: The Life and Legend of an Ancient Philosopher, Oxford University Press (2017), 145-147.

Посилання


Кінематограф Іспанії Це незавершена стаття про іспанський фільм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id