Олександр Авер'янов
Олександр Авер'янов 27 березня 2010 року на прес-конференції після матчу «Динамо» (СПб) - «Краснодар»
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Миколайович Авер'янов
Народження	1 жовтня 1948(1948-10-01)
	Владивосток, РРФСР, СРСР
Смерть	15 червня 2021(2021-06-15)[1] (72 роки)
	Москва, Росія[2]
Зріст	163 см
Вага	62 кг
Громадянство	СРСР, Росія
Позиція	півзахисник, нападник
Юнацькі клуби
19??—1961 1962—1965	«Шахтар» (Горлівка) ДЮСШ-3 (Миколаїв)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1966—1968 «Чорноморець» (О) 9 (0) 1969—1971 «Суднобудівник» 114 (7) 1971—1972 «Зірка» (Т) ? (8) 1973—1974 «Суднобудівник» 41 (14) 1975 «Зоря» (В) 25 (4) 1976 «Суднобудівник» 8 (2) 1976—1981 «Локомотив» (М) 161 (22)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1984 1985 1986—1987 1988 1989—1993 1994 1994—1998 1999 1999—2000 2000—2001 2001 2003 2005 2006 2006—2009 2010 2011—2012 2012—2013 2015	«Текстильник» (Андіжан) «Шахриханець» «Пахтакор» (А) «Металург» (А) / «Океан» (Н) «Гекріс» «Крила Рад» (С) «Шинник» «Уралан» «Аланія» «Факел» (В) «Волгар-Газпром» «Металург-Кузбас» «Атирау» «Газовик» (О) «Динамо» (СПб) «Андижан» «Орел» «Знамя Труда»
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Олександр Авер'янов у Вікісховищі

Олександр Миколайович Авер'янов (рос. Александр Николаевич Аверьянов; 1 жовтня 1948, Владивосток СРСР — 15 червня 2021) — радянський футболіст, радянський та російський тренер, Майстер спорту СРСР, Заслужений тренер РРФСР.

Уродженець Владивостока. Розпочав грати в 12 років в юнацькій команді «Шахтаря» (Горлівка). З 14-річного віку проживав у Миколаєві, навчався футболу в миколаївській ДЮСШ № 3^[3]. Далі виступав за одеський «Чорноморець». Переможець юнацьких турнірів УЄФА 1966 і 1967 років.

У «Суднобудівнику» Авер'янов виступав тричі: 1969—1971, 1973—1974 та 1976 роках. У чемпіонатах СРСР провів 163 матчі, забив 23 голи. У розіграші Кубка СРСР 1969 року забивав у чвертьфіналі московському «Торпедо», брав участь у програному півфінальному матчі з львівськими «Карпатами». У складі «корабелів» чемпіон УРСР (1974), срібний (1971) і бронзовий (1973) призер чемпіонату УРСР. У 1974 році потрапив до числа «22 найкращих футболістів другої ліги» на позиції «правий півзахисник».

Тренерську кар'єру розпочав в Узбецькій РСР і пропрацював там з різними клубами 5 років.

У 1989—1993 роках очолив «Океан» з Находки, з яким у 1989 році виграв Кубок РРФСР з футболу, а в 1991 році вивів клуб у першу лігу чемпіонату СРСР. У 1992—1993 роках клуб виступав у вищій лізі чемпіонату Росії.

1994 рік самарські «Крила» розпочали з новим тренером — Валерієм Богдановим. Фінансові труднощі й відхід цілого ряду основних гравців призвели до того, що в перших восьми матчах перемогли лише одного разу, ще дві гри звели внічию. Після трьох поспіль поразок Богданов подав у відставку, а клуб з квітня по травень тренував Анатолій Кікін. Напередодні матчу з московським «Торпедо» рятувати команду призначили Авер'янова. У «Крила Рад» прийшли воротар Олександр Мартешкін, захисник Ігор Захаров, нападник Мамука Мінашвілі. У серпні повернувся ветеран Динар Шаріпов. Авер'янов привів у команду Андрія Резанцева, який грав у нього в «Океані» й «Пахтакорі», й свого сина Олександра Авер'янова. З новим тренером команда з 19 матчів виграла 5, а 9 звела до нічиєї. За підсумками чемпіонату «Крила Рад» зайняли 13-е місце і зберегли прописку у Вищій лізі. У сезоні 1995 року команда значно оновилася й зайняла передостаннє місце. Від вильоту «Крила» врятувало тільки розширення Вищої ліги до 18 команд. У 1996 році склад змінився мало, а новачки залучені тренером добре проявили себе. Воротар Юрій Шишкін відіграв у Самарі свої найкращі сезони. Надійно грав захисник Василь Мазур. Нападаючий Анас Махлюф став найкращим бомбардиром команди. «Крила» добре розпочали чемпіонат і деякий час йшли другими, а завершили сезон на 9-у місці. 1997 рік став найвдалішим для Авер'янова в Самарі. Команда зайняла в чемпіонаті 7-е місце, а в Кубку Росії дійшла до півфіналу. У 1998 році «Крила Рад» боролися за виживання, в чемпіонаті посіли 12 місце. Наступного року новий президент клубу замінив Авер'янова на Олександра Тарханова.

• У 2006 року (до липня) — головний тренер казахстанського клубу «Атирау».

• З 27 липня 2006 року — головний тренер клубу «Газовик» (Оренбург), змінивши Бориса Сініцина.

З 23 грудня 2009 року — головний тренер клубу «Динамо» (Санкт-Петербург). Через розбіжності з керівництвом пропрацював у команді недовго, покинув її за власним бажанням 15 квітня 2010 року.

У січні 2012 року очолив узбецький клуб «Андижан», який виступав у Вищій лізі Узбекистану. Авер'янов вже очолював цю команду в 1984 і 1986—1987 роках. Олександр Миколайович очолив команду, яка зайняла в сезоні 2011 року 12 місце. 22 августа 2012, після поразки з великим рахунком від клубу «Шуртан», покинув команду. Новий тренер не зміг зберегти «Андижану» прописку у Вищій лізі.

До 9 туру ФК «Орел» набрав в чемпіонаті всього два очки і головний тренер Ігор Лузякін подав у відставку. 5 вересня 2012 року Олександр Авер'янов змінив його на посту головного тренера. Контракт був розрахований на два роки, а тренеру поставлена ​​задача вивести команду з останнього місця. До приходу Авер'янова в команді другий сезон грав його молодший син Микола. Авер'янов дозаявив шістьох футболістів (Антона Бобильова, Олександра Васюкова, Ігоря Вознесенського, Дмитра Івченко, Володимира Мазова й Сергія Устрехова). З новим тренером «Орел» програв п'ять матчів поспіль, потім виграв у курського «Авангарду». В останньому матчі 2012 року «Орел» зіграв внічию з «Калугою» і пішов на зимову перерву на передостанньому місці, з 6-а очками в активі. За підсумками сезону 2012/13 років ФК «Орел» під керівництвом Олександра Авер'янова посів останнє, 16-е місце. За спортивним принципом команда повинна була покинути 2 дивізіон. Але керівництво ПФЛ і РФС залишило клуб в тій же зоні на сезон 2013/2014 років.

Авер'янов залишився головним тренером команди. При цьому заявив, що в цьому сезоні він відповідальний за результати, так як перед початком сезону саме він комплектували команду. На прес-конференції після матчу ФК «Орел» — «Факел» Воронеж 1:3 назвав сайт уболівальників ФК «Орел» — сайтом ворогів Орла, аргументувавши висловлювання «присутністю негативу на ресурсі» (в його бік)^[4]. До цього Авер'янов завершив сезон з ФК «Орел» на 16 місці з 16, а в новому сезоні зазнав чотирьох поразок з п'яти. У відповідному зверненні адміністратор сайту від імені ображених уболівальників висловив побажання Авер'янова «виграти хоча б пару матчів і весь негатив пропаде»^[5].

Після поразки 9 серпня в 5 турі від воронезького «Факела» (1:3), відсторонений від роботи в клубі^[6]. ФК «Орел» зазнав чотирьох поразок поспіль з п'яти і займає передостанню сходинку в турнірній таблиці. 12 серпня 2013 року рішенням директора ФК «Орел» Олександра Родіна відправлений у відставку^[7].

У лютому 2015 року був призначений головним тренером російського клубу Другого дивізіону зони «Захід» «Знамя Труда» (Орєхово-Зуєво)^[8]. На цій посаді він змінив Галімджана Хайруліна, який перейшов на роботу в костромський «Спартак»^[9].

У 2015 році команда під керівництвом Олександра Авер'янова посіла останнє, 16-е місце в зоні «Захід».

• Кубок СРСР
  • Фіналіст (1): 1975

• Чемпіонат Європи (U-18)
  • Володар (2): 1966, 1967

Його старший син Олександр Авер'янов — футболіст. Часто грав за клуби, в яких батько був тренером:

• 1986—1987 — «Пахтакор» (Андижан)
• до липня 1988 — «Металург» (Алмалик)
• 1990—1994 — «Океан» (Находка)
• 1994—1998 — «Крила Рад» (Самара)

Молодший син Микола^[10] — півзахисник, грав під керівництвом батька в оренбурзькому «Газовик», «Динамо» (СПб), ФК «Орел» і «Знамя Труда».

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця [Архівовано 3 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль [Архівовано 20 грудня 2017 у Wayback Machine.] на сайті «Одеський футбол»
• Профіль на сайті footbook.ru
• Профіль тренера [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.] на сайті sportbox.ru