І корабель пливе…
італ. E la nave va
Італійський постер до фільму
Жанр	драма, історичний
Режисер	Федеріко Фелліні
Продюсер	Франко Крістальді
Сценаристи	Федеріко Фелліні Тоніно Гуерра
У головних ролях	Джанет Сазман Фредді Джонс Барбара Джеффорд
Оператор	Джузеппе Ротунно
Композитор	Джанфранко Пленіціо
Художник	Данте Ферретті
Кінокомпанія	• RAI Vides Cinematografica • Gaumont
Дистриб'ютор	Gaumont
Тривалість	132 хв.
Мова	італійська
Країна	Італія  Франція
Рік	1983
Дата виходу	10 вересня 1983 (Венеція)
IMDb	ID 0087188
Рейтинг	IMDb:

«І корабель пливе…» (італ. E la nave va) — фільм-драма 1983 року, поставлений режисером Федеріко Фелліні. Прем'єра стрічки відбулася 10 вересня 1983 року на Венеційському міжнародному кінофестивалі. Фільм брав участь у відборі від Італії на здобуття премії «Оскар» 1984 року як найкращий фільм іноземною мовою, проте не потрапив до числа номінантів^[1].

1914 рік. Одного липневого ранку з Неаполя відпливає у незвичайний круїз пасажирський лайнер «Глорія». На її борту зібралися музиканти, відомі співаки, представники королівської фамілії, дипломати — богема і вершки суспільства, уламки цивілізації, що дійшла до знемоги. Один з пасажирів «Глорії» — журналіст Орландо — описує цю подорож. На лайнері везуть прах божественної диви Едмеа Тетуа, який мають розвіяти у відкритому океані. Прославлену співачку оплакують шанувальники її таланту, коханці, директори найбільших у світі оперних театрів, партнери, в тому числі велика Ільдебранда Куффарі.

Під час цієї трагікомічної мандрівки відбуваються і такі тривіальні речі: відомий бас Зілоєв присипляє на кухні курку голосом на найнижчій ноті; угорському медіуму щастить «увійти в контакт» з духом небіжчиці і поставити їй кілька нескромних запитань; пасажири-співаки змагаються у тому, хто силою свого голосу перекриє гуркіт машин, а тим часом у залі для фехтування точиться суперечка про долю Європи. Та в розпалі цієї грандіозної подорожі «Глорія» поділяє долю, що спіткала увесь світ. Убивство ерцгерцога Фердинанда в Сараєво звучить сигналом до трагічних подій. Якось уночі на судні знаходить притулок табір сербський циган, які втекли від австрійців… З'являється військовий корабель, і на «Глорії» проводять огляд. Рішення негайне і однозначне: потопити судно. Але дається відстрочка, щоб з належною урочистістю розвіяти прах Едмеа Тетуа. З грамофона лунає божественний голос співачки, яка викує арії із «Сили долі», «Аїди», а вітер підхоплює з чорної подушки її прах і розносить над океаном. Церемонія прощання завершується з трагічним хором, коли противник випускає перші снаряди. «Глорія» починає тонути, пасажири намагаються врятуватися на шлюпках, продовжуючи співати без єдиної фальшивої ноти в голосі.

Хвилі змикаються над кораблем-привидом, лишається тільки пліт із смертельно п'яним журналістом та носорогом, якого везли в зоопарк...

Зйомки фільму продовжувалися чотири місяці. Хоча дія відбувається на морі, він був знятий цілком на суші, в павільйонах студії «Чінечітта». На тридцять головних ролей стрічки Федеріко Фелліні запросив досвідчених, але маловідомих на той час акторів, як англійських, так і італійських^[2].

• І корабель пливе… на сайті IMDb (англ.) (станом на 12.03.2017)
• І корабель пливе… на сайті MYmovies.it (італ.) (станом на 12.03.2017)