Іоган Ернест Мініх
фр. Ernst de Munnich
Народився	30 грудня 1707(1707-12-30)
Помер	21 січня 1788(1788-01-21) (80 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна	Франція
Діяльність	дипломат, землевласник, політик, письменник
Галузь	політика[1], дипломатія[1], Державне управління[d][1] і мемуарна літератураd[1]
Знання мов	французька, німецька[1] і російська[1]
Військове звання	генерал-поручник[d]
Рід	Q821455?
Батько	Бурхард Кристоф Мініх[2]
Мати	Christina Lukretia von Witzlebend[2]
У шлюбі з	Anna Dorothea von Mengden, Freiin von Altenwogad
Діти	Countess Anna Ulrica of Münnich, Gräfin von Münnichd[2], Ernst Gustav, Graf von Münnichd[2], Johann Gottlieb Gf. von Münnichd, Juliane Eleonore von Manteuffeld, Q120833703? і Q121073702?
Нагороди

Йоганн Ернст Мініх (нім. Ernst Johann von Münnich; в російських документах Сергій Христофорович Мініх; 30 грудня 1707 — 21 січня 1788 , Санкт-Петербург) — граф, російський політичний діяч, дипломат, мемуарист з роду Мініхів. Дід баронеси Кріденер, яка мала величезний вплив на Олександра I.

Народився в родині майбутнього фельдмаршала Мініха.

У Російську імперію приїхав у віці 13 років. Навчався в Ризі і Женеві, вивчав юриспруденцію, іноземні мови та філософію. З 1727 року працював в Колегії іноземних справ. З 1729 року — в російському посольстві у Франції, з 1731 року — повірений у справах (за відсутності постійного посла).

У 1733 році повернувся до Російської імперії, отримав чин камер-юнкера, в 1737 році — камергера, в 1740 році — обер-гофмейстера і звання генерал-поручика, користувався прихильністю імператриці Анни Іоанівни, а після її смерті — Анни Леопольдівни.

Після повалення останньої, в 1741 році був разом з батьком схоплений, засуджений, позбавлений чинів і маєтків, після чого засланий з родиною в Костромську губернію, а в 1743 році — до Вологди, де і пробув на засланні 20 років, аж до смерті імператриці Єлизавети Петрівни.

У 1762 році, з царювання імператора Петра III, був помилуваний і повернувся до Санкт-Петербургу. Тоді ж йому було повернуто чини, нагороди і втрачене майно. У 1763 році, вже під час правління імператриці Катерини II, отримав чин дійсного таємного радника. З 1764 року — член Митної комісії, головний директор митних зборів країни. З 1774 року аж до самої смерті — голова Комерц-колегії.

Відомий мемуарист, І. Е. Мініх в роки вологодського заслання написав «Записки графа Ернста Мініха…», цікаві докладним зображенням придворного життя часів Анни Іоанівни і портретами політичних діячів тієї епохи.

Був нагороджений орденами Св. Олександра Невського (1740), Білого орла (1741) і Св. апостола Андрія Первозванного (1774).

• «Записки графа Ернста Мініха, сина фельдмаршала, писані ним для дітей своїх в Вологді в 1758 році».— СПБ, 1817.
• «Зауваження на записки генерала Манштейна», «Вітчизняні записки». 1825–1828.
• Мініх І. Е. Листи з Вологди 1756–1758 рр. / Публ., Переклад і коммент. Дм. Толстого // Русская старина, 1887. — Т. 53. — № 2. — С. 465–469.

• «Росія і російський двір в 1-й половині XVIII століття», СПБ 1891.
• Для біографії графа Іоанна-Ернеста Мініха // Російський архів, 1866. — Вип. 10. — Стб. 1544–1567.

• Мініх, Ернст. Східна література. Перевірено 29 березня 2011. Процитовано 21 серпня 2011