| Іоан | ||
| ||
|---|---|---|
| 4 квітня 1997 — 8 березня 2013 | ||
| Церква: | УПЦ КП | |
| Попередник: | єпархію засновано | |
| Наступник: | Юліан (Гатала) | |
| ||
| 11 листопада 1996 — 17 березня 1997 | ||
| Церква: | УАПЦ | |
| Попередник: | Софроній (Власов) | |
| Наступник: | Богдан (Кулик), як вікарний єпископ Житомирський | |
| ||
| 7 липня 1996 — 11 листопада 1996 | ||
| Церква: | УАПЦ | |
| Попередник: | Феоктист (Пересада) Антоній (Масендич) | |
| Наступник: | Гавриїл (Кризина) | |
| Альма-матер: | Московська духовна семінарія | |
| Діяльність: | священнослужитель | |
| Ім'я при народженні: | Василь Іванович Бойчук | |
| Народження: | 6 березня 1957 Битків, Надвірнянський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть: | 2 листопада 2020[1] (63 роки) Битків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, Україна | |
| Дияконство: | 1986 | |
| Священство: | 1987 | |
| Єп. хіротонія: | 7 липня 1996 | |
| Хто висвятив у єпископа | Андрій (Абрамчук), Роман (Балащук), Петро (Петрусь) | |
Іоа́н (світське ім'я — Бойчу́к Васи́ль Іва́нович; 6 березня 1957, Битків — 2 листопада 2020, там же) — архієрей Православної церкви України, колишній єпископ Коломийський і Косівський
Життєпис
Народився у багатодітній сім'ї (окрім нього, родина виховувала ще трьох синів і чотирьох дочок). З 1964 по 1972 рр. навчався у середній школі. У 1974 р. закінчив Брошнівське професійно-технічне училище. З 1976 по 1978 рр. — служба в армії СССР. У 1978 — 1984 рр. працював у Надвірнянському лісокомбінаті, навчався в лісотехнічній школі.
З 1984 по 1987 рр. навчався в Московській духовній семінарії. У 1986 р. рукоположений в сан диякона, а в 1987 р. — на священника. 1987 року направлений для пастирського служіння в Івано-Франківську єпархію РПЦ, 1990 — клірик УАПЦ, з 1992 — клірик УПЦ КП.
24 червня 1996 р. возведений у сан архимандрита митрополитом Галицьким Андрієм (Абрамчуком).
7 липня 1996 р. рукоположений в сан єпископа архиєреями: Андрієм (Абрамчуком), Романом (Балащуком), Петром (Петрусем) та призначений керуючим Рівненсько-Острозькою єпархією УАПЦ. Наступного дня єпархію було об'єднано з Луцько-Волинською, і новому архиєрею надано титул «Рівненський і Волинський».
11 листопада 1996 р. призначений керуючим Житомирсько-Овруцькою єпархією.
4 квітня 1997 р. призначений єпископом Коломийським і Косівським, керуючим Коломийською єпархією УПЦ Київського патріархату.
У зв'язку з важкою хворобою (інсульт) рішенням Священного Синоду УПЦ Київського патріархату від 8 березня 2013 року (журнал № 14) звільнений від управління Коломийською єпархією за станом здоров'я та почислений на спокій.[2]
Помер 2 листопада 2020 року.[3]
Нагороди
Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (23.01.2004 р.), Ордену Юрія Переможця (14.12.2006 р.) та Ордену Святого Миколая Чудотворця (06.03.2007 р.).
Примітки
- ↑ а б https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/vidijshov-do-gospoda-yepyskop-ioan-bojchuk/
- ↑ Журнали засідання Священного Синоду 8 березня 2013 р. cerkva.info. cerkva.info. 8 березня 2013. Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 9 травня 2020.
- ↑ Відійшов до Господа єпископ Іоан (Бойчук)
Джерела
- Помер єпископ ПЦУ /РІСУ, 2.10.2020/ [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Посилання
- Офіційний сайт УПЦ(КП) [Архівовано 4 серпня 2008 у Wayback Machine.]
 |
|---|