| Іджлал Ар | |
|---|---|
| тур. İclal Ar | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1904 |
| Дата смерті | 2 жовтня 2007 |
| Поховання | Цвинтар Зінджирлікую |
| Громадянство | Туреччина |
| Професії | оперна співачка |
| Співацький голос | сопрано |
| Інструменти | вокал[d] |
Іджлал Ар (тур. İclal Ar; 1904 — 2 жовтня 2007) — турецька оперна співачка, одна з перших турецьких сопрано[1].
Життєпис
Народилася 1904 року. Стала однією з перших оперних співачок Туреччини[1].
Працювала на стамбульській кіностудії «İpek Film Studios». Пропозицію режисера Мухсіна Ертугала стати акторкою відхилила.
Під час роботи на кіностудії зблизилася зі сценаристом і поетом Назимом Хікметом, який «хоча уже був одруженим ... писав пісні для оперет, в яких діяли рудоволосі дівчата, і читав їх їй»[2].
1933 року одружилася з колегою по студії Ведатом Аром. Незабаром після шлюбу звільнилася з роботи і зайнялася домашнім господарством. Пізніше почала працювати в стамбульському управлінні театрами[2].
Померла 2 жовтня 2007 року у віці 103 років[1].
Кар'єра співачки
Сім'я Іджлал проводила зустрічі з друзями, на яких танцювали турецьке танго під акордеонний акомпанемент Неджіпа Джелала. Під час однієї з цих зустрічей директор стамбульського радіо Месут Джеміль[tr] запропонував Іджлал співати на радіо. Вона виступала під псевдонімом «Червоний Місяць» (тур. Kızıl Ay), обраним через її руде волосся[2].
У 1950-х роках у Стамбульській консерваторії почав створюватися хор під керівництвом Мухіттіна Садака[tr]. Ар вступила до нього і виступала дев'ять років, також будучи солісткою. В цей період вчилася у Мухіттіна Садака та італійського композитора і вчителя співу Італо Бранчуччі[en][2].
Перший концерт хору консерваторії відбувся 1950 року і привернув увагу. Хор з 70 осіб був незвичним явищем для тогочасної Туреччини. На концертах хору використовували музику Гайдна, Брамса і Шумана. Критик Фарук Єнер писав про виконання Іджлал Ар: «Її майбутнє як співачки сопрано після сольного виступу видавалось блискучим». Після другого концерту хору, що відбувся 1951 року і на якому Ар сольно виконала Третю пісню Еллен Шуберта, рецензія газети «Akşam» високо відзначила її співочі якості.
