Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Іваново — Вікіпедія
Іваново — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Іваново
рос. Иваново
Герб Іванова Прапор Іванова
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Івановська область
Муніципальний район Міський округ
Код ЗКАТУ: 24401
Код ЗКТМО: 24701000001
Основні дані
Статус міста 1871
Поділ міста 4 райони:
Ленінський, Жовтневий,
Радянський, Фрунзенський
Населення ↘406 933
Площа 104,84 км²[1]
Густота населення 3895 осіб/км²
Поштові індекси 153000–153048
Телефонний код +7 4932
Географічні координати: 57° пн. ш. 41° сх. д. / 57° пн. ш. 41° сх. д. / 57; 41
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря 120 м
Влада
Вебсторінка ivgoradm.ru
Міський голова Олександр Фомин
Мапа
Іваново (Росія)
Іваново
Іваново

Мапа

CMNS: Іваново у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іваново (значення).

Іва́ново (рос. Иваново, до 1932 — Іваново-Вознесенськ) — місто у Центральній Росії, адміністративний центр Івановської області. Розташоване на річці Уводь.

Відоме під назвами «міста наречених» й «міста першої Ради».

Місто утворене 1871 року шляхом злиття старого центра обробки льону — села Іваново (уперше згадується в 1561) з індустріальним Вознесенським посадом. До 1932 року мало назву Іва́но-Вознесе́нськ.

Під час Революції 1905 року в місті була утворена перша в Росії загальноміська Рада робітничих депутатів (звідси позначення «місто першої Ради»).

В 1937 році в місті був відкритий Інтердом — школа для дітей іноземних комуністів, у тому числі й високопоставлених. Тут вчилися діти Лілії Карастоянової, Долорес Ібарурі, Мао Цзедуна.

Іваново — колишнє місто-побратим Хмельницького. Через російську збройну агресією проти України, наприкінці січня 2016 року були направлені листи до міських органів влади російських міст Іваново та Твер за підписом мера міста Хмельницького Олександра Симчишина про наміри розірвати партнерські відносини з містами держави-агресора[2][3].

Населення

Населення — 358 437 особи (2024)[4].

Чисельність населення
1630[5]1774[5]1795[6]1857[5]187118891897[7]
88↗3233↗4388↗8935↗20 000↗37 900↗54 200
1914[8]1917[9]1923[9]1926[7]1931[9]1939[7]1956[10]
↗146 000↗174 400↘71 800↗111 200↗177 200↗285 200↗319 000
1959[11]1962[9]1967[9]1970[12]1973[9]1975[13]1976[14]
↗335 161↗360 000↗407 000↗419 639↗442 000↗454 000→454 000
1979[15]1982[16]1985[17]1986[14]1987[18]1989[19]1990[20]
↗464 324↗472 000↘471 000↗473 000↗479 000↘478 370↗480 000
1991[14]1992[14]1993[14]1994[14]1995[17]1996[17]1997[21]
↗482 000↘480 000↘478 000↘476 000↘472 000↘469 000→469 000
1998[17]1999[22]2000[23]2001[17]2002[24]2003[9]2004[25]
↘464 000↘463 400↘459 200↘452 100↘431 721↘431 700↘424 400
2005[26]2006[27]2007[28]2008[29]2009[30]2010[15]2011[31]
↘418 200↘413 100↘409 000↘406 500↘404 539↗408 330↗409 300
2012[32]2013[33]2014[34]2015[35]2016[36]2017[37]
↘408 826↗409 075↗409 223↗409 285↘408 025↘406 933

Відомі люди

У місті народилися:

У місті до Першої світової війни працював український лексикограф, мовознавець Ілля Кириченко.

Див. також

Джерела

  1. ↑ http://ivgoradm.ru/history/teritory.htm
  2. ↑ Хмельницький розірвав партнерські відносини з російськими містами-побратимами через агресію РФ [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Телеканал «112 UA»
  3. ↑ Хмельницький розриває партнерські відносини з російськими містами [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Газета «Є»
  4. ↑ rosstat2024
  5. ↑ а б в П. М. Экземплярский. История города Иванова. Часть 1. Дооктябрьский период. Под ред. А. В. Шипулиной, Ю. Ф. Глебова и В. М. Соколова. Ивановское книжное изд-во. 1958. 396 с. Тираж 7000.
  6. ↑ Балдин К. Е., Семененко А. М. «Иваново-Вознесенск. Из прошлого в будущее»
  7. ↑ а б в Города с численностью населения 100 тысяч и более человек. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
  8. ↑ Рашин А. Г. Население России за 100 лет (1813-1913)
  9. ↑ а б в г д е ж Народная энциклопедия «Мой город». Иваново. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 6 жовтня 2013.
  10. ↑ Народное хозяйство СССР в 1956 г. (Статистический сборник). Государственное статистическое издательство. Москва. 1956. Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013.
  11. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  12. ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  13. ↑ Российский статистический ежегодник, 1998 год
  14. ↑ а б в г д е Российский статистический ежегодник. 1994. Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
  15. ↑ а б Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года, том 1. Численность и размещение населения Ивановской области. Архів оригіналу (PDF) за 8 серпня 2014. Процитовано 8 серпня 2014.
  16. ↑ Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
  17. ↑ а б в г д Российский статистический ежегодник. Госкомстат, Москва, 2001. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015.
  18. ↑ Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
  19. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность городского населения. Архів оригіналу за 22 серпня 2011.
  20. ↑ Российский статистический ежегодник.2002 : Стат.сб. / Госкомстат России. – М. : Госкомстат России, 2002. – 690 с. – На рус. яз. – ISBN 5-89476-123-9 : 539.00.
  21. ↑ Российский статистический ежегодник. 1997 год. Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2016. Процитовано 22 травня 2016.
  22. ↑ Российский статистический ежегодник. 1999 год. Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016.
  23. ↑ Российский статистический ежегодник. 2000 год. Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
  24. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  25. ↑ Российский статистический ежегодник. 2004 год. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
  26. ↑ Российский статистический ежегодник, 2005 год. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 9 травня 2016.
  27. ↑ Российский статистический ежегодник, 2006 год. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 10 травня 2016.
  28. ↑ Российский статистический ежегодник, 2007 год. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 11 травня 2016.
  29. ↑ Российский статистический ежегодник, 2008 год. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
  30. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
  31. ↑ Города с численностью населения 100 тысяч человек и более на 1 января 2011 года. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 8 травня 2016.
  32. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  33. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  34. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  35. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  36. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  37. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

Література

  • (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
  • (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
  • (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іваново
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id