ІззуддІн Абуль-Ха́сан А́лі ібн Муха́ммад аль-Джазірі, більш відомий як Ібн аль-Асір (араб.علي بن مُحمَّد بن عبد الكريم بن عبد الواحد الجزري الشيباني12 ;травень 1160- червень 1233)— один з найбільш відомих арабо-мусульманських істориків курдського походження[1] з роду Ібн Асірів. Можна також зустріти таку транскрипцію його імені(зокрема російською мовою):Ібн аль-Атір та Ібн аль-Афір.
| Ібн аль-Асір | |
|---|---|
| араб.علي بن مُحمَّد بن عبد الكريم بن عبد الواحد الجزري الشيباني | |
| Прізвисько | ابن الأثير الجزري, عز الدين і أبو الحسن |
| Народився | 12 травня 1160[2][4][5] або 12 травня 1160[6] Джизре, Ширнак ,Туреччина |
| Помер | 1 червня 1233[2][3][…] (73 роки) Мосул , Нінава |
| Національність | курд |
| Місце проживання | Мосул |
| Діяльність | історик , біограф |
| Галузь | історія, хадисознавствоd і Історія Всесвітуd |
| Відомі учні | Abdullah Ibn Mahmud al-Mawsilid |
| Знання мов | арабська[2] |
| Magnum opus | al-Kāmil fī al-tārīkhd, Usd al-ghabah fi marifat al-Saḥabahd і al-Lubāb fī Tahdhīb al-ansābd |
| Конфесія | іслам |
| Брати, сестри | Diyā' ad-Dīn Ibn Athird і Majd ad-Dīn Ibn Athird |
Біографія
Згідно з виданням Британської енциклопедії[7](Encyclopaedia Britannica) історик народився в місті Джизре(тур. Cizre)- нині турецьке місто в провінції Ширнак, за часів імперії Сельджуків. У віці двадцяти одного року Ібн аль-Асір разом зі своїм батьком переїхав до Мосула, щоб продовжити навчання. У цьому місці на півночі Іраку він і провів більшу частину свого життя, присвятивши його вивченню історії та ісламських традицій. Навчався також в Єрусалимі і Дамаску, часто подорожував до Аравії, Сирії та Палестини.Деякий час перебував в Сирії разом з армією Саладіна під час їх боротьби з хрестоносцями. Крім цього, Ібн аль-Асір виконував дипломатичні доручення багдадських халіфів. В будинку історика збирались кращі вчені і літератори того часу.
Сім'я
Батько Ібн аль-Асіра обіймав посаду при Зангідах Мосула й тому мав досить великий життєвий досвід, який часто ставав у пригоді його синові, коли той писав чергову працю. Старший брат історика-Маджд аль-Дін Ібн аль-Асір(1149—1210)-працював у Мосулі і був відомим вченим, написав збірник висловів і актів пророка Мухаммеда та словник незрозумілих термінів у збірниках Хадісів (розповіді Мухаммада та його послідовників). Молодший брат- Шіян аль-Дін Ібн аль-Асір (1163—1239)-був відомим автором і літературним критиком, працював на Саладіна і став візиром сина Саладіна Аль-Маліка аль-Афгаля.
Праці
- «Історія атабеків сирійських» («Ат-таріх аль-ба́хір фі ад-да́улят аль-атабікійа»; араб. التاريخ الباهر في الدولة الاتابكية), видана під назвою «Geschichte der Atabekiden» (1793), уривки переклав Рено. Опис праці:
«Автор, розповівши всю історію правління Нуреддіна до 1174 року, коли султан Мосула, побачивши явну зраду свого намісника в Єгипті, Саладіна, який відмовився допомагати йому проти християн, розпочав похід проти нього в Єгипет, але помер на шляху в Дамаск, маючи від роду 58 місячних років, приводить розповідь медика про його смерті, а потім зупиняється довго на описі характеру і звичаїв Нуреддіна.»[8]
- «Досконала історія» («Аль-каміль фі т-таріх»; араб. الكامل في التاريخ)-головна праця Ібн аль-Асіра в 12 томах, що являє собою загальну історія від створення світу до 1230 р.; праця була видана Торнбергом: «Ibn el Atheri Chronicon» (1851—1871); уривки у французькому перекладі -Рено (Reinaud) при «Histoire des croisades» Мішо (1829) і в «Recueil des historiens des croisades» (вид. академії написів, 1858, 1887); уривки в "Hist. de l'Afrique sous la dynastie Aghiabide par Ibn Khaldoun "(Париж, 1841); повні східні видання: Булак (1872), Каїр (1881). Причому умовно перша частина праці (до 922—923) — перероблений виклад «Історії пророків і царів» Ат-Табарі, але із залученням додаткових джерел, інша ж (до 1231) — самостійний твір. Праця автора базується переважно на досліденнях істориків попередніх століть, однак містить в собі описи очевидців та спостереження самого Ібн аль-Асіра .
- «Кіта́б аль-луба́б» (араб. اللباب في تهذيب الانساب), уривки видані Вюстенфельдом під назвою: «Specimen al-Lobabi, sive Genealogiarum» (Геттінген, 1835).
- «Леви лісу: свідчення про сподвижників пророка Мухаммеда» («Асад аль-Габат фі мааріфат ас-Сахаб»; араб. أسد الغابة في معرفة الصحابة) — відомості про 7500 сподвижників Мухаммеда, видано в Каїрі (1869).
Див. також
Примітки
- ↑ Philip G. Kreyenbroek, Oral Literature of Iranian Languages al-Athir..a historian and biographer of Kurdish origin Yasir Suleiman, «Language and identity in the Middle East and North Africa», Curzon Press, 1996, ISBN 0700704108, p. 154. Ibn al-Athir, (d.1233), a Kurdish historian and biographer…Ozlem Belcim Galip, Imagining Kurdistan: Identity, Culture and Society, (I.B. Tauris, 2015), 72.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Исаев Ю. Н. Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
- ↑ Ibn al-Athīr | Arab historian. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
- ↑ ИБН АЛ-АСИР->ИСТОРИЯ АТАБЕКОВ->ТЕКСТ. www.vostlit.info. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
Література
- Крымский А. Е. Ибн-аль-Асир // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Ибн ал-Асир // Казахстан. Национальная энциклопедия. — Алматы: Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. II. — ISBN 9965-9746-3-2.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник Київ: Либідь, 2000. — 624 с.