Єпархії Українського екзархату Російської православної церкви неодноразово змінювали свої назви і межі протягом існування цієї церковної адміністративної одиниці (1921—1990). Утім, їхня кількість не перевищувала 20. На момент перетворення екзархату в Українську православну церкву (Московський патріархат) налічувалося 19 єпархій. Ці єпархії, як і Український екзархат у цілому, не були якимись самостійними утвореннями — вони були прямими спадкоємцями відповідних єпархій Російської православної церкви.
У 1918—1921 та на окупованих німцями територіях у 1941—1944 роках також існувала Українська автономна православна церква Московського патріархату. У першому випадку вона передувала екзархату, який було створено патріархом Тихоном (Беллавіним) на її основі у 1921 році. У другому вона була, фактично, тим же Українським екзархатом, що відповідно до історичних обставин змінив свою адміністративну структуру і статус. У 1920-х роках більшовикам вдалося поділити імперську церкву на "тіхановцев" і "абнавлєнцев" (обновленці), які були підручні більшовицькій владі тої ж Москви. У 1923 році на території України було влаштовано таку собі Українську синодальну церкву (типу непатріаршу) під проводом архиєпископа Подільського Пимена (Пєгова). Проімперська російська діаспора затаврувала всіх "абнавлєнцев" неканонічними. Тим не меньш до Другої світової війни поряд з "тіхановцамі" і "липківцями" (Українська автокефальна православна церква) були і "абнавлєнци". Серед багатьох інших тільки на Поділлі, що залишалося базою Української народної республіки, було облаштовано 4 окремі єпархії Української синодальної церкви. До нападу нациської Німеччини у 1941 році церковне життя у СРСР і в Україні зокрема було майже винищене, але у 1943 році, з подачи Радянського вождя і диктатора СРСР Сталіна, Московський патріархат був відтворений під головою Старгородського, на якого патріарх Тіхон наклав анатему.
Під час війни митрополича кафедра Києва керувалася архиєпископом Львівським і Тернопільським Пантелеймоном, а керівником був архиєпископ Волинський.
При самостійних єпархіях за увесь час існування екзархату було засновано більше 60 вікаріатів. Більшість з них проіснували недовго, переважно у 1920-х роках. Існувала кафедра Стародубського вікарія. На момент перетворення екзархату в Українську православну церкву (Московський патріархат) налічувалося 2 вікарія.
Самостійні єпархії
| Коротка назва | Період | Повна назва |
|---|---|---|
| Вінницька | увесь час |
до 1923 — Подільська і Брацлавська (ліквідована Московською окупацією) |
| Волинська | увесь час |
до 1940 — Волинська і Житомирська |
| Володимир-Волинська | 1943 | Володимир-Волинська і Ковельська (Українська автономна православна церква) |
| Дніпропетровська | увесь час |
до 1921 — Катеринославська і Маріупольська |
| Донецька | з 1945[1] |
1945—1990 — Донецька і Ворошиловградська |
| Дрогобицька | 1946-1959 | Дрогобицька і Самбірська (об'єднанна з Львівською) |
| Житомирська | з 1940 | 1940—1941 — Житомирська (об'єднанна з Волинською) 1943 — Житомирська (Українська автономна православна церква) |
| Івано-Франківська | 1946 |
до 1957 — Станіславська |
| Ізмаїльська | 1945-1955 | Ізмаїльська і Болградська (об'єднанна з Одеською) |
| Київська | увесь час | Київська і Галицька (митрополія, у 1941-1944 керувалася архієпископом Львівським і Тернопільським) |
| Кіровоградська | 1942-1943; 1947-1949; з 1950 |
1942—1943 — Кіровоградська і Миколаївська |
| Кременецька | 1943—1944 | Кременецька і Дубенська (Українська автономна православна церква) |
| Львівська | з 1941 |
1941—1988 — Львівська і Тернопільська |
| Мукачівська | з 1945 | Мукачівська і Ужгородська |
| Одеська[2] | 1920-ті-1925; 1928-1944; 1946-1947; з 1976 |
1920-ті-1925, 1928—1944 — Одеська і Херсонська |
| Полтавська | увесь час |
до 1928 — Полтавська і Переяславська |
| Рівненська[3] | з 1990 | Рівненська і Острозька |
| Сімферопольська[4] | до 1936; з 1944 |
до 1928 — Таврійська і Сімферопольська |
| Сумська | з 1945 | Сумська і Охтирська |
| Тернопільська | з 1988 | Тернопільська і Кременецька |
| Харківська | увесь час |
до 1941 — Харківська і Охтирська |
| Херсонська | 1927 |
1927—1928 — Херсонська і Миколаївська (об'єднанна з Одеською) |
| Хмельницька | з 1945 | до 1954 — Подільська і Проскурівська з 1955 — Хмельницька і Кам'янець-Подільська |
| Чернігівська | увесь час |
до 1932 — Чернігівська і Ніжинська |
| Чернівецька | з 1941[5] |
до 1945 — Чернівецька і Хотинська з 1945 — Чернівецька і Буковинська |
Єпархії Української автономна православної церкви поза межами УРСР
| Коротка назва | Період | Повна назва |
|---|---|---|
| Білгородська | 1942—1943 | Білгородська і Грайворонська |
| Краснодарська | 1942—1943 | |
| Мозирська | 1943 | |
| Поліська | 1941—1944 |
1941—1942 — Пінська та Поліська |
| Таганрозька | 1942—1943 | 1942—1943 — Ростовська і Таганрозька |
Вікаріати
Див. також
- Український екзархат
- Єпископат Українського екзархату
- Українська автономна православна церква
- Українська православна церква (Московський патріархат)
- Єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)
- Єпархії Української Синодальної церкви
- Російська православна церква
- Єпархії Російської православної церкви
- Єпископат Російської православної церкви
Примітки
- ↑ Згадується також у 1943, можливо, просто як вікаріат.
- ↑ Див. також Херсонська єпархія.
- ↑ Коротка назва «Острозька» згідно з В.Ципіним[1][недоступне посилання].
- ↑ Коротка назва «Кримська» згідно з В.Ципіним[2][недоступне посилання].
- ↑ До 1941 в Румунському патріархаті.
- ↑ Також Артемівський.
- ↑ Луганський у 1958—1970.
- ↑ Також Єлисаветградський.
- ↑ Або Кобеляцький.
- ↑ Згадується у http://kds.eparhia.ru/bibliot/istorserkvi/cupin/glava14/2/ [Архівовано 4 листопада 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ Переяславський у 1922.
Посилання
Сайти
Література
- Иоанн (Снычев), игум. Топография архиерейских кафедр Русской Православной Церкви периода с 1893 г. по июнь 1963 г. 2-е изд. Куйбышев, 1963 (машинопись)
- Иоанн (Снычев), игум. Состав российской православной церковной иерархии за период 1962—1972 гг. Куйбышев, 1973 (то же за 1973, 1975, 1976, 1977, 1979, 1980, 1981, 1982, 1983, 1986, 1988, 1990, 1991, 1992) (машинопись)
- Цыпин, Владислав, протоиерей. Епархии Русской Церкви // Цыпин, Владислав, протоиерей. История Русской Церкви 1917—1997. — М., 1997 [3]