Єжи Клочовський
пол. Jerzy Kłoczowski
Народився	29 грудня 1924(1924-12-29)[1]  Богдани Вєльке, Ґміна Хожеле, Пшасниський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Помер	2 грудня 2017(2017-12-02)[1] (92 роки)  Варшава, Республіка Польща
Країна	Республіка Польща
Діяльність	історик, медієвіст, політик, історик церкви
Alma mater	Університет Миколая Коперника
Галузь	історія і історія християнства[2]
Заклад	Люблінський католицький університет Івана Павла II Університет Вісконсину в Медісоні Паризький університет Коледж Європи Університет Оксфорда
Посада	спеціальний гість Парламентської асамблеї Ради Європиd[3]
Науковий ступінь	доктор наук
Аспіранти, докторанти	Sławomir Łukasiewiczd[4] Robert Potockid[5] Ewa Kurekd[6] Henryk Gapskid[7] Piotr Paweł Gachd[8]
Членство	Історичне товариство у Львові Колегіум невидимий Польська академія знань Познанське товариство приятелів наук Варшавське наукове товариство
Партія	Демократична унія
Батько	Eugeniusz Kłoczowskid
Брати, сестри	Jan Andrzej Kłoczowskid
Нагороди	Fellow of Collegium Invisibiled Почесний доктор Паризько-Сорбонського університетуd (7 травня 1999)
Єжи Клочовський у Вікісховищі

Єжи Казімеж Клочовський (пол. Jerzy Kazimierz Kłoczowski; 29 грудня 1924, Боґдани-Великі, Польща — 2 грудня 2017) — польський історик, професор Люблінського католицького університету, колишній член Польського сенату. Досліджував історію Польщі до поділу, історію 19 століття, історію християнства.

Під час Другої світової війни був солдатом у Армії Крайовій та брав участь у Варшавському повстанні, де був тяжко поранений та втратив праву руку. В квітні 1945 року вступив в Університет імені Адама Міцкевича у Познані, а пізніше в Університет Миколая Коперника, де він одержав докторський ступінь в 1950 році та почав викладати в Люблінському католицькому університеті. Став професором від 1974 році.

В 1956 році належав до варшавського Клубу католицької інтелігенції. Був членом анти-комуністичного руху Солідарність. Після повалення комунізму в Польщі був сенатором, членом Комісії з міжнародних справ в сенаті та представник Польського парламенту в Раді Європи. У 2002 році став директором Інституту Центрально-Східної Європи.

Кавалер орденів: Орден Білого Орла, Virtuti Militari, Хреста Заслуги з Мечами та Хреста Хоробрих.

Почесний доктор Гродненського університету (1993), Києво-Могилянської академії (1998), Вільного університету Берліна (1998) та Сорбонни (1999).

Помер 2 грудня 2017 року^[9].

• Nota biograficzna na stronie IESW [Архівовано 2 липня 2007 у Wayback Machine.] (пол.)