Гдиня Gdynia
герб Гдині Прапор Гдині
Основні дані
54°30′00″ пн. ш. 18°32′00″ сх. д. / 54.50000° пн. ш. 18.53333° сх. д. / 54.50000; 18.53333
Країна	Польща
Адмінодиниця	Поморське воєводство Гданське воєводство
Межує з — сусідні нас. пункти Гданськ, Картузький повіт, Сопот, Ґміна Жуково, Ґміна Кольбуди  ?
Засновано	приблизно 1253
Статус міста	1926
Площа	135,14 км²
Населення	249138 (2011)
· густота	1852 (2008[1]) осіб/км²
Агломерація	1 080 700
Висота НРМ	0-205,7  м
Водойма	Балтійське море
Назва мешканців	пол. gdynianin[2] і пол. gdynianka[3]
Міста-побратими	Клайпеда (12 січня 1993)[4][5][…], Ольборг (4 серпня 1987)[7][8][…], Барановичі (6 лютого 1993)[9][10][11], Хайкоу (24 квітня 2006)[12][13][6], комуна Карлскруна (9 листопада 1990)[14][15][…], Котка (9 березня 1988)[16][17][…], Крістіансанн (21 вересня 1991)[19][6], Лієпая (12 жовтня 1999)[20][21][6], Плімут (11 вересня 1976)[22][23][…], Сіетл (22 квітня 1994)[25][26][…], Кіль (25 липня 1985)[28][29][…], Члухув (19 червня 2008), Руставі (29 березня 2010)[30][31][6], Ольборг (1966), Карпач, Дюнкеркська міська громадаd (25 листопада 2004), Житомир (31 травня 2022)[32][30][…], Чжухай (17 травня 2017)[34][6][35], Syndicat Mixte de la Côte d’Opaled (25 листопада 2004)[36][6], Кунда (24 лютого 2001)[37][6]
Телефонний код	(48) 58
Часовий пояс	UTC+1[38] і UTC+2[38]
Номери автомобілів	GA
GeoNames	3099424
OSM	r2603248  ·R
SIMC	0934100
Поштові індекси	81-000 до 81-919
Міська влада
Мер міста	Олександра Косьорек
Вебсайт	gdynia.pl
Мапа
Гдиня у Вікісховищі

Гди́ня (пол. Gdynia) — місто на півночі Польщі, у Поморському воєводстві, на березі Гданської затоки. Розташоване в Кашубії, у Гданській Померанії, Гдиня є частина міської агломерації разом із Сопотом і Гданськом, що має назву Тримісто (пол. Trójmiasto), і має населення близько 1 млн.

• Гди́ня (пол. Gdynia, МФА: [ˈɡdɨɲa], польська вимова^ⓘ; лат. Gdina, Civitas Gdinensis) — польська назва.
• Гді́ньо (кашуб. Gdiniô) — кашубська назва.
• Гді́нген (нім. Gdingen) — традиційна німецька назва.
• Готенга́фен (нім. Gotenhafen, «готська затока») — німецька назва в 1939—1945 роках.

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Перша згадка про кашубське рибальське селище «Gdynia» датовано 1253 роком. Oxhöft, зараз відома як Оксивє (пол. Oksywie), зараз частина Гдині, згадується з 1209 року. У цій місцевості була побудована перша церква на узбережжі Померанії.

У 1380 році власник села, яке стало пізніше Гдинею, Пітер із Русокіну, віддав село Цистерціанському ордену, таким чином протягом 1382—1772 років Гдиня належала до цистерціанського абатства в Оліві. У 1789 році в селі був лише 21 будинок.

Область пізнішого міста Гдиня розділила свою історію з Помералією (Східна Померанія); за доісторичних часів це був центр Оксивської культури; пізніше терени заселені готами, ще пізніше слов'янами з деяким впливом пруссів. Як частина Померанії, це була провінція в складі Польщі в 990—1308 роках.

У 1309—1310 роках завойована Тевтонським орденом, а згодом стала частиною Королівської Пруссії в межах Королівства Польщі. Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році, у складі Королівства Пруссія, і як частина Пруссії стала частиною Німецької імперії.

У 1870 році село Gdingen мало приблизно 1200 мешканців. Гдиня не була бідним рибальським селом, а популярним туристичним місцем із декількома гостьовими будинками, ресторанами, кафе, декількома цегельними будинками і маленькою гаванню, з пірсом для маленьких торговельних суден. Перший кашубським мером Гдині був Ян Радка. Після Версальського договору 1919 року Гдиня поряд з іншими частинами Західної Пруссії стала частиною Польської республіка; одночасно, місто Данциг і навколишня область була оголошена вільним містом під егідою Ліги Націй.

Рішення побудувати головне портове місто в селі Гдиня затвердив польський уряд взимку 1920 року. Це сталося після того, як працівники гавані портового Вільного міста Данциг оголосили страйк під час Польсько-радянської війни і Польська республіка зазнала потреби в портовому місті, яке було б під повним контролем, економічно і політично.

Будівництво портового міста Гдині було розпочато у 1921 році, але через фінансові труднощі будівництво проводилося повільно і з перервами; воно було прискорено після того, як Сейм (парламент) прийняв Акт про будівництво портового міста Гдиня 23 вересня 1922 року. До 1923 року були побудовані 550-метровий пірс, 175-метровий дерев'яний хвилеріз, і маленька гавань. Церемоніальне урочисте відкриття Гдині, як тимчасового військового порту і рибальської бази відбулося 23 квітня 1923 року, і перше морське судно прибуло 13 серпня 1923 року.

Щоб прискорити швидкість будівництва, польський уряд у листопаді 1924 року підписав контракт з французько-польським консорціумом для будівництва портового міста Гдині, який наприкінці 1925 року побудував семиметрової глибини гавань, південний пірс, частину північного пірса, залізницю, і також замовив устаткування для перевантаження. Роботи йшли повільніше, ніж очікувалось. Вони прискорилися лише після того, як у травні 1926 року збільшився польський експорт (завдяки німецько-польській торговельній війні, яка прив'язала польську міжнародну торгівлю до морських маршрутів), а також завдяки польському міністру промисловості і торгівлі, Євгену Квітковському, також відповідальному за будівництво Центрального індустріального регіону. До кінця 1930 року були побудовані доки, пірси, хвилеломи і багато допоміжних і промислових установок (як, наприклад, термінали, крани і холодильники).

Перевантаження підвищилися від 10 000 тонн (1924) до 2 923 000 тонн (1929). У цей час Гдиня була лише транзитним портом і через неї відбувався експорт вугілля. У 1931—1939 роки гавань Гдині була розширена, щоб стати універсальним морським портом. У 1938 році Гдиня була найбільшим і найсучаснішим портом на Балтійському морі, а також десятим за величиною в Європі. Перевантаження підвищилися до 8,7 млн тонн, що становило 46 % польської зовнішньої торгівлі. У 1938 році верф Гдині почала будувати її перше морське судно.

Місто і морський порт були окуповані у вересні 1939 німецькими військами і перейменовано на 'Gotenhafen' на честь готів, давнього германського племені. Приблизно 50,000 польських громадян, після збільшення гавані було репатрійовано. Гавань була перетворена на німецьку військово-морську базу.

Верф була розширена в 1940 році і перетворена на філію кільської верфі (Deutsche Werke Kiel A.G.). Гдиня стала первинною німецькою військово-морською базою, і будучи відносно віддаленою від театрів військових дій, дала притулок більшості з німецьких великих суден — лінійним кораблям і важким крейсерам.

Як портове місто, так і корабельня, зазнали декілька повітряних нальотів союзників у 1943 році, але отримали незначні пошкодження. Область портового міста значною мірою було знищено при відступі німецьких військ у 1945 році (90 % з будівель і устаткування були знищені).

Місто було також розташуванням нацистського концтабору Gotenhafen, підтабору концтабору Стуттгоф біля Данцигу.

28 березня 1945 року Гдиня була зайнята радянськими військами й увійшла до польського Гданського воєводства.

4 грудня 1999 року, шторм знищив кран вантажопідйомністю 900 тонн^[40].

Після поразки Перших визвольних змагань у Гдині осіли ветерани Армії УНР. На Гдиню, імовірно поширюавалася юрисдикція посла УНР в вільному місті Гданську Клима Павлюка. На Вітомінському цвинтарі у Гдині по вул. Witomińska 76 наявні поховання вояків Армії УНР Атанасія Криворотька (1903–1988) та Томи Ґарната (1899–1972). Могила Атанасія Криворотько знаходиться 13 секторі в 12 ряду, 6 могила^[41].

Для легшого переведення транспортів української націоналістичної літератури неподалік Гданська у Гдині була створена ще одна станиця ОУН. Були опрацьовані шляхи транспорту, так що через них перевезено тисячі примірників «Сурми» так, що ні один номер не потрапив до рук польської поліції^[41].

У 2007 році через порт пройшло 364 202 пасажири, 17 025 тис. тонн вантажів і 614 373 TEU контейнерів. Між Гдинею та Карлскруною, Швеція, курсує регулярне пасажирсько-автомобільне поромне сполучення^[42].

Головний аеропорт агломерації, Гданський аеропорт імені Леха Валенси, розташований приблизно за 25 км на південний захід від центру Гдині та має сполучення приблизно з 55 пунктами призначення. Це третій за пасажирообігом аеропорт у Польщі^[43]. Другий термінал авіації загального призначення призначення відкрито у травні 2012 року, що збільшило пропускну здатність аеропорту до 5 мільйонів пасажирів на рік.

Інший місцевий аеропорт (Аеропорт Гдиня-Косаково) розташований частково в селі Косаково, на північ від міста, а частково в Гдині. Цей аеропорт був військовим з часів Другої світової війни, але у 2006 році було вирішено, що аеропорт буде використовуватися для обслуговування цивільних^[44]. Роботи йшли повним ходом і мали бути готові до 2012 року, коли проєкт зазнав краху після рішення ЄС у лютому 2014 року щодо фінансування міста Гдині як нечесної конкуренції аеропорту Гданська. У березні 2014 року керуюча компанія аеропорту подала заяву про банкрутство, про що було офіційно оголошено у травні того ж року. Доля близько 100 мільйонів злотих державних коштів із Гдині залишається невідомою, документи не оприлюднюються, попри неодноразові запити жителів про це до мера міста Войцеха Щурека^[en].

Автошлях Квятковського^[en] сполучає порт Гдині та місто з Кільцевою дорогою, а отже, з автострадою A1. Національна дорога 6 сполучає Тримісто з агломерацією Слупськ, Кошалін та Щецин.

Головною станцією в Гдині є залізнична станція Гдиня-Головна, а в Гдині є ще п'ять залізничних станцій. Місцеві послуги надає Швидкісна міська залізниця, що часто курсує поїздами, що охоплюють район Триміста, включаючи Гданськ, Сопот і Гдиню. Потяги далекого прямування з Варшави через Гданськ закінчуються в Гдині, а також є прямі поїзди до Щецина, Познані, Катовиці, Любліна та інших великих міст. У 2011—2015 роках маршрут Варшава — Гданськ — Гдиня зазнає масштабної модернізації вартістю 3 мільярди доларів США, що частково фінансується Європейським інвестиційним банком, включаючи заміну колії, перебудову кривих і перенесення дільниць колії для забезпечення швидкості до 200 км/год, модернізацію станцій і встановлення найсучаснішої системи сигналізації ETCS. У грудні 2014 року нові високошвидкісні поїзди Alstom Pendolino були введені в експлуатацію між Гдинею, Варшавою та Краковом, що скоротило час поїздки до Гдині на 2 години^[45][46].

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Населення за роками:

Гдиня утримує відносини з такими містами:

Місто	Держава	Рік підписання документу
Ольборг	Данія	1987
Барановичі	Білорусь	1993
Бруклін	США	1991
Хайкоу	КНР	2006
Калінінград	Росія	1994
Карлскруна	Швеція	1990
Кіль	Німеччина	1985
Клайпеда	Литва	1993
Котка	Фінляндія	1988
Крістіансанн	Норвегія	1991
Кунда	Естонія	2001
Лієпая	Латвія	1999
Плімут	Велика Британія	1976
Сієтл	США	1994

• Кшиштоф Скура (1950—2016) — польський біолог, іхтіолог, океанограф.
• Ізабела Філіпяк (нар. 1961) — польська письменниця.
• Станіслав Барановський (1935—1978) — польський гляціолог.

• Тримісто
• Польський коридор

• http://slovopedia.org.ua/29/53904/8644.html Гдиня // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гдиня

• Gdynia city website.
• Gdynia Portal. (пол.)
• Marina in Gdynia.
• Maritime School.
• Seattle sister city of Gdynia.
• Maps, photos, albums and more than 200 postcards from Gotenhafen (1939—1945).
• Open Directory Project — Gdynia.