Автоколива́ння — коливання, амплітуда і період яких залежать від властивостей самої системи і не залежать від початкових умов, наприклад від початкового запасу енергії. Цим автоколивання відмінні від власних і вимушених коливань.
Системи, в яких можливі автоколивання, називаються автоколивальними.
Види автоколивних систем
До автоколивальних систем відносяться електронні генератори незгасаючих коливань, годинник, парова машина та інші. В кожній автоколивальній системі є постійне (не коливальне) джерело енергії: (батарея акумуляторів електронного генератора, пружина або гиря годинника та ін.).
Втрати енергії в автоколивальній системі компенсуються лише надходженням енергії від джерела. Важливим є те, що автоколивальна система сама регулює надходження енергії від джерела і підтримує установлений режим коливань.
Теорія автоколивань
Теорію автоколивань розробили радянські вчені О. О. Андронов, М. М. Боголюбов, М. М. Крилов, Л. І. Мандельштам, М. Д. Папалекссі та інші.
Див. також
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Горелик Г. С., Колебания и волны. М.—Л., 1950. (рос.)
- (англ. ) Alejandro Jenkins. Self-oscillation, 2011. arXiv.org
Посилання
- Автоколивальна система [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
|
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |